Головна » Статті » Наші випускники |
У розділі матеріалів: 196 Показано матеріалів: 106-120 |
Сторінки: « 1 2 ... 6 7 8 9 10 ... 13 14 » |
![]() |
![]() Вчора мені зателефонувала мама Руслана Фрідріха і довго-довго розповідала про те, як вони живуть після завершення основного лікування. Марія розповіла про те, що в Києві, в Охмадиті, вони рахували дні хімії і рухалися до заповітної мети - завершити лікування і поїхати додому. Вони вірили в те, що за стінами Охмадіта їх чекає інше життя, хоч і в інвалідному візку, але життя вдома, без крапельниць, без аналізів, без постійного пошуку грошей. На жаль, удома їх чекало важке розчарування. Проблеми накопичуються одна за іншою, грошей немає зовсім. Руслана вже двічі госпіталізували в наше відділення. Читати далі... |
![]() Ще одна маленька дівчинка в нас у відділенні. Ще одна дитинка, яка вперто бореться за своє маленьке життя. Історію дівчинки написала її молода мама Марія: «Дитина хворіє з початку травня. Діагноз: Медулобластома задньої черепної ямки з метастазами по оболонкам спинного мозку (М3 стадія). Хворобу було виявлено тоді, коли Софійка впала з іграшкової машинки, різко погіршився стан дитини, дівчинка жалілася на головні болі, розпочалася блювота, дитина втратила координацію рухів. Читати далі... |
![]() Захворів хлопчик в липні. Перший діагноз - бронхіт, другий - двостороння пневмонія, третій - плеврит. У важкому стані, коли у Діми в легенях збиралася рідина, хлопчика перевели в реанімацію. Після додаткових обстежень Дімі поставили остаточний діагноз «Негоджкінська лімфома 2 ст.» І перевели у відділення онкогематології. Читати далі... |
![]() Все почалося з того, що в липні батьки Тимофійка перервали лікування на три тижні. Свою відмову від лікування вони пояснили тим, що довіряють життя своєї дитини тільки його лікуючому лікарю. Лікар йшла у відпустку і рідні хлопчика написали заяву про те, що вони переривають лікування. Після відпустки лікаря хлопчикові прокапали другий блок хімії. За результатами другого блоку на КТ видно, що пухлина в носоглотці практично не зменшилася. Головний дитячий гематолог України Світлана Борисівна Донська на консультації пояснила татові Тимофія, що втрачено багато часу, що попереду у хлопчика важке лікування. Тимофійку прокапали третій блок хімії. Читачі сайту напевно пам'ятають як важко, в борг збиралися гроші на покупку Мабтери. Дуже багато людей доклало зусиль для того, щоб дати хлопчикові можливість не втратити свій шанс. Тимофій повинен був заступити на четвертий блок хімії 10 вересня. Але хлопчика в лікарні немає. 7 вересня мама написала заяву про те, що вони знову переривають лікування, та забрала дитину додому... У мене в душі ще жевріє надія, що якщо зараз купити Мабтеру для хлопчика і передзвонити батькам, повідомивши, що для лікування є всі ліки, то вони одумаються і приїдуть. Зараз на рахунку фонду зібрано 3800 грн., а для покупки ліків потрібно 15600 грн. Ось така сумна арифметика. Читати далі... |
Щоб досягти успіху в житті потрібно боротися і старатися досягати перемог з дитинства. Так я вчу свою донечку, що змушена з 6 років боротися зі страшною недугою. Та нещодавно моя дитина спробувала вибороти перемогу і у спортивних змаганнях, та ще й у «Всесвітніх дитячих Іграх Переможців» для дітей, що перенесли онкозахворювання, які відбулися у Москві. Завдяки підтримці та увазі волонтерів я з донькою Настею, Фіненко Іванка з мамою та Сачук Андрій з мамою побували у дивовижній казці, спогади про яку залишилися в нашій пам;яті назавжди. Читати далі... |
![]() Наша Катруся Журик вже три тижні відпочиває вдома. Дівчинка приїжджала на КТ, результати обстеження хороші, нічого не викликає занепокоєння у лікарів. Катя ще на протязі довгого часу буде приймати підтримуючу хімію Пурі-нетол і протигрибковий препарат Віфенд в таблетках, але основне лікування лейкозу вже позаду. Сьогодні ми дякуємо всім, хто допомагав Каті впродовж майже двох років лікування. Навіть у найважчих ситуаціях ми знали, що ви поруч. Ви не залишали Катрусю без допомоги жодного дня. Ви знаєте, у мене з'явилася мрія. Читати далі... |
![]() За результатами другого курсу хімії у Тимофійка зникла пухлина в мигдалині, але практично не зменшилася пухлина в носоглотці. Потрібно терміново капати сильнішу хімію, інакше врятувати дитину буде неможливо. Перед початком хімії хлопчикові потрібно обов'язково ввести препарат Мабтера, без цих ліків подальше лікування не має сенсу. Вартість одного флакона ліків 15461 гривень. На рахунку фонду на даний момент зібрано 601 гривня для хлопчика. І мама, і тато Тимофія на межі нервового зриву. Сьогодні мама вже готова була відмовитися від подальшого лікування і забрати хлопчика додому. Читати далі... |
![]() |
![]() Маленьке блакитнооке сонечко, вона ровесниця моєї доньки. Але яка різниця в розвитку, в сприйнятті світу! Між ними всього тиждень, але моя донька ще зовсім дитина, а Лідочка вже не по-дитячому доросла. Малятко щовечора молиться і просить у Боженьки здоров'я для бабусі і щоб вночі не кричала важко хвора мама. Читати далі... |
![]() Сашенька Ткач бореться з лейкозом. Красива, розумна, активна, цілеспрямована дівчина зараз змушена цілодобово лежати під крапельницями. Хвороба вирвала улюблену єдину доньку, гордість всієї родини зі звичного кругообігу життя. Читати далі... |
![]() Даринка Пригодюк
– 7-річна весела дівчинка з Гощі Рівненської області, яка любить гратися,
читати, вчитися, гуляти з друзями. І Даринка є здоровою та щасливою дитиною,
вона поборола страшний діагноз – «рак», однак як наслідок отримала іншу хворобу
– це гепатит В. Читати далі... |
Максимко Цихмиструк знаходиться в кроці від завершення основного лікування лейкозу, але хлопчикові дуже потрібна підтримка. Маленькому бійцю в найближчі дні прокапали останню хімію з цитозаром. Після хімії потрібно буде відновити аналізи і можна буде їхати додому. Зараз у нас склалася ситуація, в якій Максимко змушений заступати на хімію практично без копійки... Читати далі... |
|
![]() Сьогоднішня новина буде незвичайною. Я хочу розповісти вам про ті дивовижні події, які відбуваються в нашому онкологічному відділенні. Перше чудо - якось непомітно в щоденне спілкування і листування наших волонтерів увійшла звичка - після кожної доброї новини сказати, написати у внутрішню розсилку чи подумки прокричати: «Слава Богу!». І якщо порахувати скільки разів на день у нас є привід говорити ці прості слова, то виявляється все не так погано, як здається. Щодня Господь дає нам маленькі радощі в цьому такому важкому, але такому рідному відділенні, а іноді дарує і справжні чудеса. Читати далі... |