| Головна » Статті » Наші випускники » Козачок Сергій |
| У категорії матеріалів: 3 Показано матеріалів: 1-3 |
Сортувати по: Назві
|
|
 Сергійко Козачок завершив перший протокол хіміотерапії. Малюк потрапив до лікарні у вересні 2013 року і тільки зараз пройшов весь перший протокол. Більшість дітей з лейкозом проходять перший протокол лікування за три-чотири місяці. Цей малюк був під крапельницею нескінченно довго - цілих шість місяців! Пройдено тільки третину необхідного лікування - один з трьох протоколів! У Сергійка зупинки були одна за одною, і падіння аналізів, і грибок в легенях, і температура, і стоматит. Найбільше - і часу, і нервів, і найдорожчих ліків - «потягнуло» лікування грибка. Щоб витягнути маленького Сергійка, лікарі використовували на лікування грибка більшу частину запасу Віфенду в флаконах та Кансідасу. Читати далі... |
|
Дворічний Сергійко Козачок знаходиться у відділенні онкогематології Рівненської обласної дитячої лікарні вже більше двох місяців, але малюк все ще боїться незнайомих людей. При появі будь-якої нової людини в палаті хлопчик починає плакати. Довго наш фотограф не могла навіть сфотографувати Сергійка. У відповідь на всі її спроби зробити хоч одне фото, малюк відразу повертався до мами і починав плакати. У Сергійка лімфобластний лейкоз. Захворів малюк, як і всі хлопці з лейкозом, раптово. Мама помітила, що син став млявим, примхливим, втратив апетит, на ніжках з'явилися синці. Кілька днів походів по лікарях і ось вони вже в онкогематології з важким діагнозом. Історія маленького Сергія повинна була з'явитися на сайті ще вчора. Все вже було написано, залишалося тільки уточнити маленьке питання - де працює тато хлопчика. З цим простим питанням я прийшла сьогодні до лікарні. У відповідь мама Сергійка сказала, що тато хлопчика давно ніде не працює, а коли Сергійко захворів, чоловік спочатку запив, а потім просто пішов з сім'ї. Вдома залишилися дві доньки - 6 років і рік, але тато не цікавиться їх долею. Йому все одно, на що Надя лікує сина в лікарні, що їдять його діти, у що одягаються, як старша донька пішла в перший клас. Мама хлопчика зі сльозами на очах розповідала, що ростить дітей сама і що мріє зараз тільки про одне - щоб її з Сергієм відпустили додому на Різдво, щоб вона змогла побачити, як вже ходить маленька однорічна донька. «Іванка, Даринка, Сергійко і я - оце вся наша родина» - сказала на завершення розмови Надя. Я вийшла з палати хлопчика і «переварювала» нашу розмову з мамою, поверталася думками до незнайомого чоловіка, який зміг кинути дітей та дружину в самий важкий момент. Я пішла в інші палати, розмовляла з іншими мамами і почула ще одну новину - мама Сергійка вагітна, вже четвертий місяць. Читати далі... |
Block title
Категорії розділу
Програма підтримки
Стань донором
