Головна » Статті » Наші випускники » Гарбар Антон |
У категорії матеріалів: 2 Показано матеріалів: 1-2 |
А сам Антон минулого тижня підійшов до мене в коридорі відділення, примудрився заглянути прямо в очі і сказав: «Спасибі Вам за допомогу!». Це «спасибі» сказано всім, хто допомагав хлопцеві боротися з хворобою. Антон подякував самостійно, мами поруч не було. Його чорні очі поверх медичної маски і ще дитячий голос потрапили прямо в серце. І через десять років не забудеш! Читати далі... |
![]() Епізод 1. Знайомство з Антоном. На ліжку високий чорнявий хлопець, підключений до крапельниці, він щиро посміхається і радіє відвідувачам. Поруч заплакана бабуся. Вона говорить і плаче, багато слів, важко розібрати. Бабуся розповідає, що Антонові всього 12 років (виглядає він значно старшим, років на 16), що вони з донькою виховують хлопця самі, що живеться їм важко, а тут ще й така страшна хвороба. На жаль, поговорити довго не вдається. Лікар вже сказала про діагноз хлопця - «лімфогранулематоз». Зараз головне завдання – знайти ліки Натулан. В Україні препарату немає, а це основна хімія при такому діагнозі, таблетки треба почати приймати якомога скоріше, зараз кожний день лікування безцінний. Читати далі... |