| Головна » Статті » Наші випускники |
| У розділі матеріалів: 196 Показано матеріалів: 16-30 |
Сторінки: « 1 2 3 4 ... 13 14 » |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Вони такі різні - Любочка Вашкевич і Яночка Яремкевич. Тільки прізвища трошки схожі і лежать вони в одному онкологічному відділенні.
Про Любу можна розповідати годинами. Жвава, життєрадісна, бойова. Іноді дуже сумна, іноді заплакана, часом майже щаслива. Вона набагато дорослішим свого віку, сама спілкується з лікарями, сама дзвонить волонтерам, сама ходить до лабораторії за аналізами. Навіть після ампутації ноги ця світла дівчинка не розучилася посміхатися і радіти життю. Часом приходить смуток, хандра, але загалом Люба тримається як великий боєць! Часто мені здається, що вона і не лежить зовсім в онкогематології, а так, зайшла на хвилинку. Ну не може людина капати хімію і в той же час посміхатися, базікати про все на світі, показувати нову футболку, читати складні медичні книжки, мріяти про дорогуще авто BMW! |
|
|
|
|
Алінка Федоришина майже рік проходить протоколи хімітерапіі, попереду ще кілька місяців лікування. Дівчинці капають високодозовану хімю. Кожен блок хімії дається малечі все складніше і складніше. Постійно падають аналізи, з'являються ускладнення з боку нирок, легенів, серця, часто бувають проблеми з кішківником. Кожного разу дівчинка зупиняється на тиждень-два, кожного разу знову відкладається хімія. Алінка стала дуже дратівливою, примхливою. Дівчинка дуже втомилась від лікарні. Тільки коли приходять улюблені клоуни Алінка радіє і дзвінко сміється. Завдяки Алінці нам вдалося своїми очима побачити, наскільки важливі друзі по радості в лікарні. Два тижні тому я побачила маму дівчинки біля дверей палати. Світлана просто стояла на коридорі і посміхалася. Підходжу до неї. В очах у мами радість, звучать слова: «У палаті клоуни! Алінка їсть і сміється!». Читати далі... |
Дивно добрий і співчутливий хлопчик продовжує лікування у нас в гематології. Петрик переживає за всіх - і за лікаря, у якої багато роботи з дітьми у відділенні, і за маму, бо вдома захворіли братик і сестричка, а мама повинна лежати з ним у лікарні, і за волонтера, яка ще не обідала і їсть булочку замість теплого супу. Петрик пройшов весь курс опромінення, пройшов перший курс хіміотерапії і поїхав додому. Через кілька дні ми побачили маму хлопчика в лікарні - заплаканна, схвильована, очі повні болю і тривоги. Петрик спокійно грав вдома ввечері з молодшими братиком і сестричкою, раптово у нього почалися судоми. Слава Богу, швидка допомога приїхала за кілька хвилин, лікарям вдалося зняти напад. Через пару хвилин після того як поїхала швидка стало зрозуміло, що Петрик не бачить. Читати далі... |