Головна » Статті » Наші випускники |
У розділі матеріалів: 196 Показано матеріалів: 46-60 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 ... 13 14 » |
![]() Саша Коваль відноситься до категорії дітей, у яких вік за свідоцтвом про народження абсолютно не відповідає реальності. У свої 10 років він вже особистість. З усіх захоплень Саші навіть не знаєш, про що розповісти в першу чергу. Ні, потрібно починати не із захоплень, а з усвідомленого вибору прислужувати у храмі. Рівно два роки тому, 4 грудня, Саша вперше виконував послух у храмі і відтоді щонеділі він там. Зараз під час важкої хвороби до Олександра щодня приходить священик і хлопчик приймає причастя. Читати далі... |
Перша героїня сьогоднішніх новин - Олена Жигун. Слава Богу, дівчинка відкапала надзвичайно тяжкий Цитозар, за три дні Олені ввели 30 грамових флаконів препарату. Перед початком хімії мами у відділенні пошепки говорили, що їхні діти важко переносили блоки з 6-7 флаконів Цитозару, а тут 30. Проте, Оленка всміхається і добре тримається, залишилося всього два дні Етопозиду і основне лікування мієлобластного лейкозу буде позаду. У дівчини вже почали падати аналізи. Олені потрібно терміново хоча б два сети. Ціна одного - 2400грн. Два інших героя - новенькі хлопці Вася Сачук і Саша Коваль. Хлопці лежать в одній палаті, у них один діагноз - гострий лімобластний Т-лінійний лейкоз. Читати далі... |
Уважно читайте титри! |
![]() Дворічний Сергійко Козачок знаходиться у відділенні онкогематології Рівненської обласної дитячої лікарні вже більше двох місяців, але малюк все ще боїться незнайомих людей. При появі будь-якої нової людини в палаті хлопчик починає плакати. Довго наш фотограф не могла навіть сфотографувати Сергійка. У відповідь на всі її спроби зробити хоч одне фото, малюк відразу повертався до мами і починав плакати. У Сергійка лімфобластний лейкоз. Захворів малюк, як і всі хлопці з лейкозом, раптово. Мама помітила, що син став млявим, примхливим, втратив апетит, на ніжках з'явилися синці. Кілька днів походів по лікарях і ось вони вже в онкогематології з важким діагнозом. Історія маленького Сергія повинна була з'явитися на сайті ще вчора. Все вже було написано, залишалося тільки уточнити маленьке питання - де працює тато хлопчика. З цим простим питанням я прийшла сьогодні до лікарні. У відповідь мама Сергійка сказала, що тато хлопчика давно ніде не працює, а коли Сергійко захворів, чоловік спочатку запив, а потім просто пішов з сім'ї. Вдома залишилися дві доньки - 6 років і рік, але тато не цікавиться їх долею. Йому все одно, на що Надя лікує сина в лікарні, що їдять його діти, у що одягаються, як старша донька пішла в перший клас. Мама хлопчика зі сльозами на очах розповідала, що ростить дітей сама і що мріє зараз тільки про одне - щоб її з Сергієм відпустили додому на Різдво, щоб вона змогла побачити, як вже ходить маленька однорічна донька. «Іванка, Даринка, Сергійко і я - оце вся наша родина» - сказала на завершення розмови Надя. Я вийшла з палати хлопчика і «переварювала» нашу розмову з мамою, поверталася думками до незнайомого чоловіка, який зміг кинути дітей та дружину в самий важкий момент. Я пішла в інші палати, розмовляла з іншими мамами і почула ще одну новину - мама Сергійка вагітна, вже четвертий місяць. Читати далі... |
![]() |
![]() |
![]() Як радісно на душі, коли пишеш такі новини! Ще одна дитина пройшла всі протоколи основного лікування і тихо зачинила за собою двері онкологічного відділення. Минулого тижня поїхав додому Сергій Гаврилюк. Лікування хлопця проходило більш - менш спокійно, ми мало спілкувалися з Сергієм, у нього трішки замкнутий характер. Мама Лідія дякує всім, хто допоміг її синові пройти довгий шлях до одужання. Спасибі за те, що ви відкрили своє серце і допомогли родині хлопця перемогти хворобу. |
![]() |
![]() |
![]() «Коли нашому синові Денису було 2 роки, йому поставили діагноз «бронхіальна астма». З того часу його життя залежало від балончиків з препаратами флексотід і вентолін . Але на початку 2012 року Денисові стало значно гірше, у нього з'явилися синці по всьому тілу, почалися носові кровотечі. Хлопчика перевели в онкогематологічне відділення, тоді ж був встановлений ще один важкий діагноз «тромбоцитопенічна пурпура». Читати далі... |
![]() |
А сам Антон минулого тижня підійшов до мене в коридорі відділення, примудрився заглянути прямо в очі і сказав: «Спасибі Вам за допомогу!». Це «спасибі» сказано всім, хто допомагав хлопцеві боротися з хворобою. Антон подякував самостійно, мами поруч не було. Його чорні очі поверх медичної маски і ще дитячий голос потрапили прямо в серце. І через десять років не забудеш! Читати далі... |
![]() |
![]() Так як дівчина не могла чекати поки буде зібрана необхідна сума, потрібно було терміново заступати на хімію, то ми взяли препарат у аптеці в борг. Зрозумійте нас, у нас не було іншого виходу. Зараз Олена відновлюється після хімії, аналізи дуже низькі, вчора капали тромбоконцентрат, можливо потрібно буде найближчими днями капати кров або плазму. Стан не дуже хороший, дівчина дуже ослаблена, в основному лежить. Читати далі... |
![]() Перші три тижні лікування життя дівчини безпосередньо залежало від тромбоконцентрату. Слава Богу, щодня нам дзвонять донори з першою групою крові. Люди читають прохання в інтернеті, чують оголошення на місцевому радіо і відгукуються, йдуть здавати кров і тромбоцити. Слава Богу, початок лікування у Олени обійшовся без кровотечі, тільки червоні очі після крововиливу говорять про те, на краю якої прірви була дівчина. Читати далі... |