З Віталиком та його мамою ми знайомі вже більше трьох років. Історія хлопчика – це довгий шлях випробувань та перемог над собою та над ситуацією. Попри все цей хлопчак росте та розвивається, а ще дуже любить життя. Зараз Віталіку знову потрібна допомога. Лист мами хлопчика:
   «Ми вже зверталися до БФ «Скарбниця Надії», і саме завдяки спільним зусиллям мій синочок живе, росте й розвивається. Зараз Віталику вже 7 років! Він любить гуляти, гратися іграшками, машинками, дивитись мультики,  любить книжечки і з великим задоволенням слухає, коли йому читають віршики й казки)) А ще - найголовніше - Віталик почав говорити багато окремих слів! (Після крововиливу, який стався, коли хлопчику було 2 роки, він не говорив зовсім). Звичайно, слова іноді важко розібрати, але лікарі кажуть, що це - позитивний початок, той прорив, на який мало хто сподівався, це результат титанічної роботи спеціалістів і всіх тих, хто у важкий для нас час не відвернувся!
   Тепер перед нами нове випробування - потрібно замінити титанову пластину, що в наш час нашій родині  не по кишені і без допомоги буде неможливо.  Батько хлопчика залишив сім'ю ще коли Віталику було рік і три місяці. Відтоді син пережив багато місяців, практично, півжиття, на лікарняному ліжку. Читати далі...

   Наш сонячний Ілля Бачинський успішно завершив лікування лейкозу і поїхав додому! Щира подяка всім людям за молитви і допомогу. Навіть зараз, коли лікування завершене, я не можу передати вам словами, наскільки важко і безнадійно все було в перші дні в лікарні. Стан Іллі був настільки тривожним, що протягом двох тижнів лікар не могла почати лікування. Постійні консультації з київськими колегами. Сумніви, чи витримає Ілюшка хімію, зважаючи на його епілепсію, тиск та ниркову недостатність. Чи зможе мама добре доглядати за хлопчиком, адже доляд за такими дітьми чи не половина успіху. Був момент, коли обговорювалося питання, що можливо краще виписати хлопця додому, щоб він прожив тих декілька тижнів, які йому залишились, в рідних стінах. Що відчувала і думала в ті дні лікар навіть важко собі уявити. А потім прийшло важке, але тверде рішення починати хімію. Дати дитині хоч мізерний шанс. Покластися на Господа. Якщо Він дав лікарям та фармацевтам розум винайти ліки від раку, значить, цими ліками треба принаймні спробувати скористатися. Читати далі...

   В відділені розпочав своє лікування 4-ри річний Назарчик Бенза з села Мульчиці Володимирецького району. Діагноз хлопчика - гострий лімфобластний лейкоз. Назарій, не на свої роки - це енергійний, комунікабельний хлопчина. А що вже дружелюбний, той годі й казати! Самостійно перезнайомився і з дітьми, і з усім медичним персоналом. Він за короткий час став, як місцевий кадровик в лікарні: знає хто в якій палаті лікується, з ким лежить кожна дитина, коли приходять волонтери на заняття. Розмовляти з Назарчиком можна безкінечно. Адже хлопчик старається пізнати світ, задаючи сто і одне запитання одночасно.    
Коли Назарчик капав першу хімію і потім тяжко відходив від неї, всі у відділені відчули відсутність Назара, адже він старався кожного зарядити своєю енергійністю.
Мама Таня говорить, що для неї було відкриттям те, що Назар має старанність та хист до творчих занять. Хлопчик має пречудову пам'ять, любить коли тато читає казки, також складає пазли. Шкода, що батькам доводиться робити такі відкриття в лікарняних стінах. Читати далі...

   Найбільша радість працівника благодійного фонду - коли дзвонять люди і пропонують допомогу в системних проектах. Коли хочуть допомагати лікарні загалом. Коли розуміють, що без сучасного обладнання лікар як без рук.
   Сьогодні благодійний фонд "Скарбниця Надії" передав на баланс Рівненської обласної дитячої лікарні черговий інфузомат Б-Браун, який був придбаний для потреб відділення онкогематології. Ця подія сталася завдяки цільовій пожертві наших давніх друзів та помічників  - рівненської фірми "Євростар". 
   Лікування кожної онкохворої дитини триває в середньому від дев`яти до вісімнадцяти місяців. Під час такого лікування кожна дитина потребує введення препаратів хіміотерапії та супроводу через спеціальні інфузійні насоси. Читати далі...

   Незабаром буде шість років як я ходжу в онкологічне відділення і я помітила одну закономірність - переважна більшість дітей або поводять себе в лікарні так само як їхні батьки, або їх реакція на події абсолютно протилежна.
   Рома Коломійчук в цьому плані копія мами. Вони обоє дуже тихі і скромні, завжди зайняті якимись справами - вишивка, кросворди, розмальовки і завжди посміхаються. За три місяці лікування мама лише на минулому тижні подзвонила і попросила купити упаковку Лазолвану в ампулах. Для мене це дуже тривожний дзвінок - якщо мама не може самостійно купити ліки за 250 гривень, значить вже всі резерви родини вичерпано. Читати далі...

   Ви можете собі уявити хоча б на мить, що відчуває дитина, яка пройшла надважке лікування від раку, яка знає, що їй вже прокапали останній блок хімії, і яка не може сьогодні поїхати додому, бо в неї впали аналізи майже до нульових показників та почався сильний стоматит у всьому роті? Я думаю, що навіть словами "відчай, зневіра та розпач" неможливо висловити ні фізичні, ні моральні страждання, які відчуває така дитина. 
   Сьогодні в Ілюшки саме такий стан. Хлопець, якого на початку лікування вважали майже безнадійним, який був в реанімації разів чи то п'ять чи шість через проблеми з нирками, серцем та тиском, вже пройшов всі шість блоків важкої хімії. Читати далі...

   Олексій Cуліковський з Кузнецовська – найстарший хлопець у выддылення онкогематології обласної дитячої лікарні, вже навіть, я сказала б юнак. Хлопець вже більше шести місяців проходить вкрай важке лікування лімфобластного лейкозу. На 15-тий день лікування організм Олексія не дав  очікуваної реакції на лікування, тому лікарі були змушені перевести його на високодозовану хіміотерапію. Це означає, що лікування хлопця буде важким та довгим і займе близько 18 місяців. 
   На сьогоднішній день Олексій готується заступити на черговий курс хіміотерапії після довгої перерви. Більше місяця тому в хлопця були важкі ускладнення і він потрапив в реанімацію з проблемами з серцем та кишківником. Читати далі...

   Питання закрите завдяки допомозі Дмитра Якимця та Вікторії з Києва. Дякуємо всім, хто відгукнувся на прохання!

   Я вже декілька днів думала, що написати про 16-річну Світланку Хомич. Як розповісти вам, що дівчинці знову потрібна допомога? Нарешті прийшло рішення – попросити наших волонтерів, які постійно ходять в онкогематологію до дітей, написати по декілька речень про дівчинку. І ось сьогодні я отримала не лише слова, а й нові фото дівчини. Волонтери мені написали про Світланку: «З усмішки наче вискакують сонячні зайчики :) ... справді сонячна дуже... але мовчазна». Читати далі...

   Щороку в Україні діагностуються більше тисячі випадків онкологічних захворювань у дітей. Згідно з даними світової статистики, в структурі дитячої смертності онкологія посідає друге місце.
   У той же час при своєчасній діагностиці та використанні міжнародних протоколів, вилікувати повністю можна сімох з 10 онкохворих дітей. Це європейські показники.
В Україні ж після діагностування раку вижити вдається лише кожній другій дитині. Стан справ у дитячій онкогематології просто катастрофічний. Немає ні дорогих ліків, їх купівля лягає на плечі батьків та благодійників, ні нормальної діагностики.
   Крім того, в нашій країні існує тільки один спеціалізований центр дитячої онкології... Читати далі...

   Гарна, чорнява, з довжелезними віями Ярослава заступила на перший блок хімії і вже відновлюється після нього. І це після двохмісячного виснажливого обстеження для встановлення остаточного діагнозу. Аналізи, пунції та очікування результатів з Києва. І ось заключення лікарів не менш «вражаючі» своєю перспективою на майбутнє.
   Ми, волонтери, називаємо її Зіркочкою. А як ще по іншому, якщо дівчинка несе стільки тепла та, якогось такого, щастя, що це неможливо передати словами. Ярослава  - справжній позитив. Те як вона накульгує на ліву ногу і при цьому сяє. Ну не знаю, це треба тільки бачити та відчувати те сяйво, яке вона дарує оточуючим!
   Із Зірочкою починаю спілкуватися без її мами. Та й про які якості дівчинки я буду запитувати в неї, коли Ярослава просто світиться чистотою та дружелюбністю. Читати далі...

   Ще півроку тому портал TakeInfo.net опублікував серію матеріалів про так званого "прохача" - молодого хлопця, віком двадцяти трьох - двадцяти п`яти років, який з плачем та жалісливими історіями в громадському транспорті просить гроші у рівнян ніби-то на лікування сина.
   "Пробачте, що я вам набридаю. Моє дитя помирає через мене. Я поставив електрочайник і пішов в іншу кімнату, залишивши сина без нагляду. Він стягнув чайника і вилив кип’яток на себе. Зараз він знаходиться у четвертій палаті на третьому поверсі хірургічного корпусу обласної лікарні. У хлопчика відмовляють нирки. Його необхідно ввести у медикаментозну кому, аби дитина не мучилася, а спала. Та на це необхідні кошти, яких у мене немає. Двадцять хвилин сеансу гемодіалізу коштують 600 гривень..."
   Ось лише одна з історій, які жителям Рівного довелося почути у маршрутних таксі в різних куточках міста. Читати далі...

   Наш маленький Євген Усатий продовжує лікування. Після кожного блоку хімії малюк довго знаходиться в лікарні, у нього сильно падають аналізи і він довго не може відновитись. Фактично Євгенчик постійно в лікарні. Тільки лікар відпустить його на кілька днів додому, як вже потрібно заступати на хімію. Ось і зараз, після п’ятого блоку, хлопчик тільки вчора поїхав додому, а вже у вівторок, 7 липня, йому знову потрібно бути в лікарні, аби 8 липня заступити на шостий блок хімії. Читати далі...

   Щиро дякуємо нашим друзям Володимиру Найштетику, Катерині Івановій та її друзям, Ірині Кирилловій та її колегам за допомогу! Задяки вашим пожертвам у відділення онкогематології Рівненської обласної дитячої лікарня придбано нову пральну машинку. Ми придбали пралку по акції зі знижкою, тому маємо залишок зібраних коштів в сумі 2700 гривень. У відділенні багато мілких побутових проблем, які як правило лягають на плечі батьків пацієнтів відділення. Щоб полегшити цей тягар і покращити умови перебування дітей в онковідділенні ми порадились з завідуючою відділенням і вирішили придбати шланги для змішувачів, розетки, вимикачі, завіси та ручки до приліжкових тумбочок, ручки до дверей в три палати, тумбочку в туалетну кімнату в ізолятор. 
   Ремонт приліжкових тумбочок та заміна завіс до них, а також заміна ручок до дверей будуть проведені майстром-волонтером безкоштовно. Читати далі...

  Кілька місяців тому ми вже писали про те, що Світланці довелося повернутися до лікарні через рецидив саркоми. За цей час дівчинка пройшла два блоки хіміотерапії та курс опромінення. За результатами останнього МРТ лікарі Інституту раку дійшли висновку, що зростання пухлини вдалося зупинити і Світлані потрібно продовжувати хіміотерапію. Дівчині призначили два блоки хімії з Карбоплатином. Читати далі...

  Звертаюся за допомогою до всіх небайдужих людей. Моїй донечці Вікторії зараз 14 років. Уперше вона захворіла в 2010 році, їй поставили страшний діагноз - гострий лімфобласний лейкоз. Вікуся пройшла курс хіміотерапії і хвороба відступила. Позаду залишилися біль, випробування, страх і з'явилася надія на повноцінне життя. Моя дівчинка вже пішла до 8 класу, з'явилися плани на майбутнє, адже минуло майже п'ять років ремісії. 2 квітня 2015 Віка прийшла зі школи раніше, пояснила, що відпросилася через сильний біль у спині. Увечері піднялася висока температура, викликали швидку. Нам сказали, що нічого страшного, просто застуджена спина, зробили знеболюючий укол. Ми пролежали вдома 4 дні в надії, що ось-ось стане легше, але покращення не було. Довелося поїхати в лікарню на обстеження. У Вікторії взяли аналіз крові і шокували мене новиною: у крові вже були бласти. Пункція підтвердила рецидив лейкозу. Читати далі...