Незабаром буде шість років як я ходжу в онкологічне відділення і я помітила одну закономірність - переважна більшість дітей або поводять себе в лікарні так само як їхні батьки, або їх реакція на події абсолютно протилежна.
   Рома Коломійчук в цьому плані копія мами. Вони обоє дуже тихі і скромні, завжди зайняті якимись справами - вишивка, кросворди, розмальовки і завжди посміхаються. За три місяці лікування мама лише на минулому тижні подзвонила і попросила купити упаковку Лазолвану в ампулах. Для мене це дуже тривожний дзвінок - якщо мама не може самостійно купити ліки за 250 гривень, значить вже всі резерви родини вичерпано. Читати далі...

   Смуглявий хлопчина з Березного розпочав лікування в відділені онкогематлогії. Серйозність Ромчика у вісім років просто вражаюча. Мама Олена говорить, що Роман такий змалечку. Це не те щоб він був сумний чи насуплений, ні це такий серйозний вираз обличчя та погляд дорослого. Скільки мені доводилось спілкуватися з хлопцем і на творчих заняттях, і пазли разом складали, він завжди такий спокійний і впевнений. Так, саме впевнений у своєму одужанні, у тому, що скоро всією сім’єю поїдуть до Білого озера (це мрія Романа). І від його спокою та впевненості заряджається мама, яка турбується і переймається, а за які кошти продовжувати лікування сина? Читати далі...