Дев’ятнадцятирічний юнак Юрій Шупик живе разом з мамою в маленькому містечку Мізоч Здолбунівського району. Зовні абсолютно звичайний хлопець – чорнявий, високий, дуже худий і блідий. Він схожий на затятого курця, але насправді все зовсім по іншому. Перед нами дорослий Мужчина, з чіткою життєвою позицією, сформованими цінностями. Юра пережив занадто багато, щоб бути звичайним молодим чоловіком. А блідий хлопець не від паління. Такий колір обличчя в нього тому, що він щодня приймає сильні ліки, які знижують гемоглобін.

   Три роки тому до Юри прийшла велика біда – рак крові. Почалася важка боротьба за життя. Тільки хлопець знає, наскільки важкою була ця боротьба. Здавалося, що курси хіміотерапії не закінчаться ніколи. Протягом дев’яти  місяців кожного дня – крапельниця, біль, численні аналізи, біль, донорська кров, біль, постійна нестача грошей, біль, сльози мами, біль. Вдень Юра переважно спав, а найстрашніше починалося вночі, коли боліло все. Коли не було сил терпіти в палаті, він виходив в їдальню і щоб не кричати від болю, він складав великі пазли разом з медсестрами нічної зміни. Показувати те, що йому важко, він не міг, адже в дитячому онкогематологічному відділенні він був найстаршим пацієнтом, всі маленькі дивилися на нього і брали з нього приклад. Про те, що Юрі погано, всі дізнавалися тільки від медсестер. Сам хлопець ніколи на скаржився. А мама на запитання «Як Юра себе почуває?»завжди відповідала лише одне: «Він чоловік. Мусить терпіти».  Хлопець все витримав, не здався, пройшов всі курси хімії. Лейкоз відступив. Щоб смертельна хвороба не повернулася, Юрій змушений постійно приймати дорогі ліки і мріє колись жити без медикаментів. Вартість медикаментів 7 тисяч гривень на місяць. Через декілька місяців Юра має проходити чергове обстеження і ми всі сподіваємось, що цього разу лікарі дозволять хлопцеві жити без ліків.

   Юра з мамою живуть дуже бідно. Мама працює секретарем в селищній лікарні. Юра підробляє тим, що працює ді-джеєм в місцевому будинку культури. Також хлопець допомагає всім знайомим з комп’ютерною технікою. Але гроші за налаштування комп’ютерів не бере. Він каже, що не може брати гроші в людей, які допомагали йому боротися з хворобою, жертвували гроші на придбання медикаментів, здавали свою кров для нього.

   Юра та його мама Неля Іванівна особливі люди. Вони постійно намагаються комусь допомогти. З десятка дітей, які проходили хіміотерапію в онкологічному відділенні, Юра чи не найбільше запам’ятався всім волонтерам. Перш за все жорсткою життєвою позицією в тому, що треба віддавати ближньому не зайве, а те, чого сам дуже потребуєш. Всі гроші, які їм приносили у відділення жертводавці, вони з мамою одразу ділили. Половину залишали собі, а іншу половину – розносили по палатам іншим дітям. Після завершення хімії вони також стараються викроїти декілька гривень, щоб допомогти тим, кому така допомога потрібна.

   Кілька тижнів тому стало відомо, що в дівчини, яка лікувалася разом з Юрою, стався рецидив захворювання. На наступний день, коли підтвердився рецидив в Олі, Юрій передав їй 4000 гривень, при тому, що йому самому постійно потрібні гроші на ліки. Через день після такого вчинку стало відомо, що в комп’ютерній академії ШАГ оголошено додатковий набір студентів. Ми не знаємо, чи це чудо, чи звичайне співпадіння. Ми знаємо тільки те, що найбільша мрія в житті Юрія – опанувати професію програміста. Ми звертаємось до Вас з проханням допомогти Юрі здійснити його мрію.

   Хлопець марить вивченням всього, що стосується програмування та комп’ютерних технологій. Він «самоучка» - всі знання Юра здобував за допомогою друзів та інтернету. Звичайно, хлопець дуже хвилювався, чи зможе він через три роки після закінчення школи вчитися на рівні з тими, хто закінчив школу нещодавно. Він з захватом розповідає про перші заняття в ШАГу, про викладачів, про самостійні роботи. Перша самостійна робота і вже є хороший результат – 100 балів зі 100 можливих. Це найкращий результат в групі!

   Від імені волонтерів Благодійного фонду «Скарбниця Надії», медперсоналу та батьків пацієнтів онкогематології Рівненської обласної дитячої лікарні ми звертаємось до меценатів з проханням оплатити 4000 грн. за другий семестр навчання в комп’ютерній академії «ШАГ» для Юрія Шупика, за перший семестр вже сплатив меценат з Києва, який побажав залишитись невідомим. Юрій не може самостійно оплатити лікування і навчання. Всі його доходи це лише пенсія по інвалідності та маленький заробіток в будинку культури. Просимо Вас допомогти і дати хлопцеві шанс здійснити свою мрію – стати програмістом.

   Волонтер Мар'яна Рева 098 45 26 916