Дякую Богу, що на світі є люди, які не байдужі до чужої біди, і дякую Вам за те , що не дивлячись на свої проблеми знаходите час і можливості, щоб допомагати тим, хто так цього потребує. Мене звати Наташа, я мама Вадика якого дід мороз подарував мені під ялинку у 2008 році. І я хочу поділитися з Вами історією нашої хвороби, яка спіткала нас з сином.

 Ще зовсім недавно ми з Вадиком жили як і всі сім’ї, я працювала на роботі, а синулька ходив до садочка, який зараз він так згадує та сумує за дітками і вихователями, з якими провів цілий рік. До хвороби він був веселою дитиною, любив гратись з дітками і дуже хотів з рюкзаком ходити до школи, як діти яких ми бачили щодня ідучи до садочка. Він розвивався не за віком, таке відчуття, що дитина хотіла як найшвидше пізнати цей такий жорстокий світ. В дев’ять місяців він вже ходив, у рік говорив уже декількома словами, в півтора розказував казочку про курочку рябу і знав 6 віршиків, а в рік і вісім нас взяли до садочка.

 2010 рік став найтяжчим у нашому з сином житті. У січні місяці я розлучилася з чоловіком і не встигли відійти від цих подій, як життя підготувало для нас нове випробування. Вадим почав все частіше і частіше хворіти, не проходило і двох тижнів, а в нас знову температура, горло, нежить, а аналіз крові нічого окрім вірусної інфекції не показував . Він немов згасав на моїх очах. Антибіотик за антибіотиком ми лікували і самі не знали, що лікуємо. Ми довгий час списували все на садочок та з червня Вадим вже не ходив до садочка і був дома з моєю сестрою. За півтора місяці він перехворів тричі, та після останнього запалення йому почали боліти ніжки і температура почала підніматися через годину після сну до 37,5С і падала коли він засинав до 36,6С. Дитина почала втомлюватися і в обідню пору спав по 4-5 годин Ми почали шукати причину . Взяли направлення в Рівненську обласну дитячу лікарню, ходили із кабінету в кабінет і всі казали, що це не наше. На прийомі у кардіолога нам поставили підозру на реактивний артрит виписали ліки і ми поїхали до дому лікуватись та за тиждень йому ще погіршало. Ми з речами поїхали в обласну і рішуче налаштувались лягти в стаціонар. З 10 серпня ми лежали в педіатрії № 2 з діагнозом реактивний артрит. Нашим лікуючим лікарем була Оксана Василівна Лозова і якби не вона то хто його знає, що з нами зараз було. Вадим проходив терапію, а йому зовсім не кращало, аналіз крові запальної реакції не показував і ревмопроби виявились негативними. Ми знову проходили лікарів і зробили безліч обстежень і аналізів та нічого не знайшли. Останнім лікарем до якого нас відправила Оксана Василівна був гематолог, яка сказала: « мені не подобається, що ваша дитина бліда, в’яла, що аналіз крові не показує запальної реакції». Вона рекомендувала нам зробити пункцію, щоб виключити страшну хворобу. 23 серпня Вадіку взяли пункцію, а 25 серпня як грім серед ясного серпневого неба пролунав страшний діагноз - гострий лімфобласний лейкоз.

 Моє сонечко, мій маленький хлопчик хворий. Боже чому ? Йому ж тільки 2,8 р. Господи чому він, а не я? Ці думки ніяк не могли поміститись в моїй голові. Хотілось заснути і прокинутись, щоб він здоровий протягнув свої рученята, обняв і сказав мамочка я тебе люблю, щоб знову засяяли його змучені оченята, щоб він знову міг бігати з дітками і сміятися своїм дзвінким голосочком. Та хвороба ніде не дівалася. Вона навчила мене бути сильною, вірити в те, що Господь нас не покине, а ангели пронесуть його на крилах через весь курс лікування, я навчилася жити з цією хворобою, вже майже не плачу, тільки щоб моє котеня небачило моїх сліз. Три місяці поспіль ми живемо в онкогематологічному відділенні Рівненської обласної дитячої лікарні, дякуючи Богу вже майже закінчуємо перший протокол хіміотерапії, а попереду ще два. За цей час було безліч ускладнень, ми постійно зупинялися і по тижню пропускали лікуючи іпобічні ефекти. Та ми сильні і будемо іти помаленьку вперед.

 Моє звернення до всіх хто не байдужий до чужої біди, допоможіть врятувати життя Вадимчика, яке на сьогоднішній день, як не прикро це звучить коштує сотні тисяч гривень, тому що в нашій країні лікування онкохворих дітей здійснюється за рахунок коштів батьків, рідних, друзів та небайдужих до чужої біди людей . Щиро дякую всім за підтримку бо без неї так тяжко у такому відділені як онкогематологія. Нехай Господь Вас всіх благословить!!!!!!!!

 

 Контакти: мама Наталя (097) 4878316
 тітка Марина (067) 588 38 45

 

 Реквізити для допомоги:

 КБ Приватбанк № рахунку 29244825509100

 МФО 305299

 інд. код 3077313962

 Призначення: благодійна допомога , поповнення карткового рахунку № 6762 4620 5294 8319

 Одержувач : Питель Наталія Володимирівна