Сьогодні рік як ми втратили нашого друга і митця Назара Матвійчука. Це була світла і добра людина. П'ять років він боровся з тяжкою недугою (чотири рецидиви) і творив свої чудові картини. В них світло і надія, вулиці Венеції та Ієрусалиму, величні церкви, осінні, зимові, літні пейзажі рідної землі. А ще квіти. Прекрасні маки, бузок, тюльпани, магнолії та ромашки. Назаре, я вірю, що саме такі квіти ти зараз бачиш навколо себе в раю.

  Народився я в звичайній сім'ї робітників. Батьки працювали на Костопільському ДБК, зараз це ТОВ"Swisspan by Sorbes", (який дуже допоміг мені в лікуванні.) З того часу коли я захворів, мама не працює.
  В сім'ї я довгожданна і бажана дитина, тому, що моєї появи на світ батьки чекали цілих 9 років. В той самий день коли я народився помер мій дідусь по маминій лінії, наче уступив мені дорогу, мабуть разом і талант свій передав,мама каже, що він гарно малював та й зовні я дуже схожий на нього...

   З 25 січня по 14 лютого 2011 року у торгівельному комплексі «Злата плаза» триватиме перша авторська виставка молодого художника Назарія Матвійчука.
   Назару всього 18 років – і малює він усе своє свідоме життя, пригадує, що з раннього дитинства найкращою іграшкою були олівці та мамині журнали, де можна було малювати та обводити картинки і фотографії. У 10 років юний художник став відвідувати гурток при «Школі мистецтв», тоді ж він найбільше вподобав малювати гуашшю пейзажі.
   Творчість допомагає Назару зберігати позитивний настрій та дає сили на боротьбу – п’ять років тому юнакові діагностували гострий лімфобластний лейкоз. Та попри виснажливе лікування...