Нуцковську Анюту від самого народження накрила чорна хмара перипетій. Спочатку від неї відмовилась мама – найрідніша людина. У зв"язку з цим тато змушений був замінити і маму, і тата, і уособлювати в собі всю міць, ніжність і силу для неї, його маленької доні. Він тримався і давав дитині тільки найкраще. Аня – це сонечко, яке посмішкою заряджало його, бабусь та оточуючих. Вона кумедна, любить гратись і охоче показує всім свої ляльки. Життя дитини вдруге переламала страшна хвороба. Хронічний мієломоноцитарний лейкоз, ювенільна форма. Це прозвучало для сім'ї Нуцковських як страшний вирок. Єдина можливість врятувати життя дитини - трансплантація кісткового мозку. Клініка в Італії, в яку звернувся тато з київськими волонтерами, тривалий час не давала ніякої відповіді. Час спливав, аналізи падали, у дитини почалися приступи кровотечі, які тяжко зупиняються, так як в крові дитини відсутні тромбоцити. І тут сталося диво!!! ...