Толік Терещук проходить лікування. Стан хлопчика стабільний, він швидко звик у лікарні і як правило весело грає з машинками або конструкторами. Толік дуже поправився за два місяці лікування. Кожен новий візит до лікарні ми помічаємо, що він все більше і більше набирає вагу. Ми всі дуже сподіваємося, що це тимчасове явище, адже малюкові зараз вже важко ходити. Дихання у хлопчика теж досить важке. Мама Толіка Терещука дуже просить всіх читачів сайту про допомогу. У хлопчика закінчується ТЕМОДАЛ ®. Після 20 травня треба буде купити ще одну упаковку ліків. Всього на покупку ліків необхідно близько 5000 гривень.

  Багато-багато слів подяки читачам нашого сайту передають мами наших випускниць - Олі Новосад і Алли Колодич. Після розміщення останніх термінових прохань про допомогу на рахунок Олі надійшло 600 гривень, а на рахунок Аллочки - 1800 гривень і ще 900 гривень передав незнайомий чоловік волонтеру. Спасибі Вам за турботу! Ваша вчасна пожертва допомогла вистояти, протриматися і з посмішкою жити далі! ...

Якби маленький Назарчик умів говорити, він сказав би мамі, що у нього в животику росте щось чуже і потворне, сказав би, що це чуже стискає зсередини, немов сталевими лещатами. Назар сказав би мамі, що йому болить… І тоді, можливо, мама не спостерігала би із здивуванням, як у її хлопчика все росте і росте живіт, а забила б на сполох, стукала б в усі двері і шукала допомоги своїй кровинці.

  Якби мама Наталя не залишилась сама без мами у чотири роки, то, мабуть, було б кому її навчити, як правильно доглядати за дитям, і було б кому їй сказати, що коли живіт у маляти більше самої дитини, то до лікаря треба бігти, не те щоб іти… І тоді, соціальній службі не довелося б забирати маленького і хворого Назарчика у мами і везти його у далекий і зовсім чужий дитячий будинок та лікарню.

  Нуцковську Анюту від самого народження накрила чорна хмара перипетій. Спочатку від неї відмовилась мама – найрідніша людина. У зв"язку з цим тато змушений був замінити і маму, і тата, і уособлювати в собі всю міць, ніжність і силу для неї, його маленької доні. Він тримався і давав дитині тільки найкраще. Аня – це сонечко, яке посмішкою заряджало його, бабусь та оточуючих. Вона кумедна, любить гратись і охоче показує всім свої ляльки. Життя дитини вдруге переламала страшна хвороба. Хронічний мієломоноцитарний лейкоз, ювенільна форма. Це прозвучало для сім'ї Нуцковських як страшний вирок. Єдина можливість врятувати життя дитини - трансплантація кісткового мозку. Клініка в Італії, в яку звернувся тато з київськими волонтерами, тривалий час не давала ніякої відповіді. Час спливав, аналізи падали, у дитини почалися приступи кровотечі, які тяжко зупиняються, так як в крові дитини відсутні тромбоцити. І тут сталося диво!!! ...

  В Рівненській гематології новий маленький пацієнт – Толік Терещук. Він приїхав на лікування зі старовинного міста Острог. 14 березня йому виповниться 9 років. Хлопчик дуже милий та по-особливому домашній. На перший погляд Толік здається дуже беззахистним.
Анатолій народився здоровим малям, але коли він почав сидіти, батьки помітили, що він неправильно тримає голову. Лікарі підтвердили, що у хлопчика вроджене кривошия. Коли він закінчив садок ...

 «Уже прошло чуть больше двух месяцев, как мы узнали диагноз нашей девочки, нашей маленькой Анютки – хронический миело-моноцитарный лейкоз, ювенильная форма. Это прозвучало для нашей семьи как страшный приговор. Как с этим смирится, как жить, ведь 25 февраля нашей девочке исполнилось только полтора годика. Какая еще маленькая, а уже столько пережила!!! Киев, НДСБ "ОХМАТДЕТ”, продолжение антимикробной терапии в гематологическом отделении г.Ровно. Выписка домой, в родной г. Радивилов. Еженедельные поездки в г.Ровно для сдачи крови на анализ…

 6 лютого відбувся благодійний концерт «Хай дзвінкий дитячий сміх увірветься в ваші душі!», організований для зібрання коштів на лікування хворої радивилівської дівчинки Ані Нуцковської. Чесно кажучи, дорогою на концерт закрадались сумніви, чи зберуться глядачі вітряної зимової днини у залі РБК. Та вільних місць практично не було, люди відгукнулись на чужу біду і прийшли підтримати маленьку землячку. Символічно, що своїм мистецтвом для півторарічної дівчинки збирали кошти саме діти, адже вони, як зазначила ведуча Алла Комар, завжди готові поділитись не просто зайвим, як дорослі, а найнеобхіднішим. Щиро та проникливо звучали дитячі голоси, а також гра на різних музичних інструментах, тішили око запальні танки…

  Народився я в звичайній сім'ї робітників. Батьки працювали на Костопільському ДБК, зараз це ТОВ"Swisspan by Sorbes", (який дуже допоміг мені в лікуванні.) З того часу коли я захворів, мама не працює.
  В сім'ї я довгожданна і бажана дитина, тому, що моєї появи на світ батьки чекали цілих 9 років. В той самий день коли я народився помер мій дідусь по маминій лінії, наче уступив мені дорогу, мабуть разом і талант свій передав,мама каже, що він гарно малював та й зовні я дуже схожий на нього...

   З 25 січня по 14 лютого 2011 року у торгівельному комплексі «Злата плаза» триватиме перша авторська виставка молодого художника Назарія Матвійчука.
   Назару всього 18 років – і малює він усе своє свідоме життя, пригадує, що з раннього дитинства найкращою іграшкою були олівці та мамині журнали, де можна було малювати та обводити картинки і фотографії. У 10 років юний художник став відвідувати гурток при «Школі мистецтв», тоді ж він найбільше вподобав малювати гуашшю пейзажі.
   Творчість допомагає Назару зберігати позитивний настрій та дає сили на боротьбу – п’ять років тому юнакові діагностували гострий лімфобластний лейкоз. Та попри виснажливе лікування...