Все почалося в грудні 2009 року. Намагання допомогти півторарічній дівчинці привело у відділення онкогематології Рівненської обласної дитячої лікарні, а побачене там страждання і розпач вже не дозволили піти звідти, не зробивши нічого для інших тяжкохворих дітей. За три місяці нас було п'ятеро і ми стали волонтерською групою. За півроку нас вже було десятеро і постало питання в організованості і упорядкуванні волонтерського руху в Рівному. Для цього ми створили громадську організацію "Берегиня Рівненська" , де кожному волонтеру є об'єм роботи. Завдання які ми вирішуємо ростуть разом з ростом організації, хоча на початку було великою проблемою зібрати кошти на одну упаковку дороговартісних ліків одній дитині. Проте, як і на початку, потрібне Ваше співчуття, Ваша допомога, Ваша участь...

  У кожного свій біль і своя радість. Але ми живемо у соціумі і не можете сказати «моя хата з краю, я нічого не знаю». Доля мене звела з онкохворими дітками Рівненщини. Більшість людей намагається не пропускати крізь себе їхні молитви з благаннями про допомогу, бо це дуже важко. На білбордах міста ми можемо бачити плакати з написати «Допоможіть врятувати дитину» і реквізити рахунка, на який слід перерахувати кошти. У маркетах, магазинах стоять скриньки, куди не байдужі рівняни можуть внести свою лепту в їх порятунок. А як виглядає це все зсередини?

З Новим роком! Щастя і радості всім відвідувачам нашого сайту!
В житті часто буває так, що яскрава подія відображається в пам’яті як один кадр з кіно. Це ніби враження з дитинства. Згадуєш одну маленьку деталь і вся картина одразу в тебе перед очима.
Саме такими картинками-кадрами запам’ятався мені цей Новий рік. Якщо Ви не проти, то я поділюся цими калрами з Вами...

 Я ніяковію, коли мені дякують батьки онкохворих дітей, не через скромність, а тому що вони не знають, що моя допомога настільки мізерна , що не варта подяки. Проте я не відмовляю їм, бо не маю права позбавити їх надії. А в самого в цей час мурахи по спині, бо слова їхньої подяки це найщиріше , що я колись чув. Сьогодні я розповім про «Сильних духом» . ...

За вікном сніжок і морозець, а в душі – передноворічне хвилювання, яким хочеться поділитися з іншими, а особливо з тим, хто вміє вірити в казку. У середу, 15 грудня, у відділенні гематології РОДЛ волонтери прикрашали новорічну ялинку. Хоча ні, це спочатку ялинку прикрашали волонтери, а потім до гурту долучилися і діти, і батьки, і навіть медсестри. Хоча все по порядку…

  В нашій гематології радісна подія! Нарешті і в нас в Рівному проводяться арт-заняття! Поки що ми опанували тільки малювання і ліплення з пластиліну. Але ми впевнені, що це тільки перші кроки. ...

Я щодня дякую Господу за те, що Він змінив моє життя. Господь показав мені очі дітей і сльози їхніх матерів. Він направив мій шлях до звичайних православних людей, яким не треба нічого пояснювати, які розуміють мене з півслова. Хтось з нас допомагає збирати гроші на ліки, хтось малює з дітьми малюнки, хтось допомагає шукати донорів крові, хтось організовує веселі свята з клоунами та тортами. Кожен вибирає сам, чим він допомагає. Але ще жодного разу не було так, щоб людина не мала чим допомогти. Всі ми разом молимося за здоров’я дітей. Господь щодня підказує нам, як ми можемо зробити світлішим один день хоча б однієї маленької дитини. Я щодня дякую Господу за кожну можливість витерти хоч одну сльозинку, розділити з ними хоч одну молитву. ...

  Сучасна медицина навчилась перемагати дитячі онкозахворювання, 60-90% випадків в залежності від діагнозу. Проте реалії сьогодення такі, що найбільшим ворогом хворих дітей є не рак, а тотальна байдужість. Байдужість держави Україна , в особі чиновництва, яка фінансує лише 30% від запланованого (навіть не від необхідного), та бездушність, яка дозволяє їм красти всенародно зібрані кошти на довгоочікувану "дитячу лікарню майбутнього”, ставить під сумнів майбутнє і саме існування цієї держави .