ПОВЗ ОСІНЬ

   Ця осінь тихо так проходить повз 

   Замерзлого будинку десь під ранок… 

   Знов листя уночі розкидав хтось 

   І перекинув молоко в світанок, 

   Слова-вітання вранці розгубив… 

   Дірки так-сяк залатані туманом… 

   Хтось – на роботу, інший – по гриби… 

   І пахне небо криком небувалим… 

   Вразлива осінь, мов старий невроз, 

   Пожовкле листя гостро пахне досі… 

   Ця осінь тихо так проходить повз… 

   Чи, може, ми проходимо повз осінь…