Діма приїхав вчора на другу хімію в лікарні. Як же не хотілось їхати! Адже вдома хлопчик пробув лише два тижні. Перший тиждень після хімії Дмитрик навіть не виходив з дому, настільки був знесилений. Другий тиждень пройшов веселіше, тим більше, що 27 травня у Діми був перший ювілей – 10 років! Вітаємо хлопчика і бажаємо якнайшвидшого одужання.
   Сьогодні Діма проходив планові обстеження. Результати не порадували лікаря. Кардіограма показала проблеми з серцем, а УЗД – зі шлунком. Завтра хлопчик йде на ендоскопію и після цього лікар буде вирішувати, коли Дмитро зможе заступити на другу хімію. Читати далі...

   Олексій Cуліковський з Кузнецовська– найстарший хлопець, вже навіть, я сказала б юнак в нашому онковідділенні. 17 років – вік, коли вступаєш в самостійне доросле життя, коли будуєш плани, мрієш, ставиш перед собою цілі. Вік, коли ти відчуваєш себе трішечки дорослим. Так і для Олексія – життя в 17 років практично нічим не відрізнялося від повсякденності його однолітків.
   Знаєте, дивлячись в такі глибокі і розумні очі Олексія, мене не полишало одне єдине питання "чому?". Чому такий молодий, гарний юнак має лежати на ліжку і проходити всі "круги" онколікування? Чому так сталося, коли в молодому загартованому тілі (змалечку і до 11 класу займався дзюдо) починають відбуватися певні фізіологічні зміни, а вже незабаром йому ставлять діагноз гострий лімфобластний лейкоз? Чому, коли Олексій вперше зробив свій дорослий вибір (вступив до Київського політехнічного інституту, адже це був потяг душі – навчатися на факультеті телекомунікаційних систем) життя, в свою чергу внесло корективи в його здоров'я? І так можна продовжувати  задавати питання, навряд чи отримуючи відповіді на них. А в реальному житті ми з вами можемо допомогти юнакові втілити в життя свої мрії та надії. Читати далі...

    Ми вже писали більше місяця тому, що у нашої Віки Струк виявлено пізній рецидив лімфобластного лейкозу. Коли ми дізнались таку новину, перша реакція була просто шоковою. Як починати лікування, коли у Віки проблеми з печінкою, з венами? Як заступати на важку проти рецидивну хімію?
   З часом почали вирішуватись основні проблеми і дівчинка змогла розпочати лікування, хоча і з затримкою. Під час додаткових обстежень і Віки виявили генетичну поломку – філадельфійську хромосому, яка провокує рецидив лейкозу. Віці одразу призначили препарат Глівек по життєво. Ми позичили пластинку Глівеку  у дорослого пацієнта і чекаємо на передачу 4 упаковок препарату, який нам обіцяли офіційно передати з ОХМАТДИТу. Віка перебуває в лікарні більше місяця, але хімію їй почали крапати тільки кілька днів тому. У дівчини крім основного захворювання ще й гепатит В. Щоб печінка Віки витримала хімію, лікар кілька тижнів проводила підтримуючий курс лікування гепатопротекторами. Читати далі...

   Щиро дякуємо вчителям, учням та батькам шкіл Гощанського району, які долучились до акції "Допоможи Оксанці" та зібрали 17тисяч 976 гривень. Кошти були передані безпосередньо мамі Оксани. Наразі збір коштів припинено.

   Наша Оксанка Літвин готується заступати на четверту хімію. На жаль, дівчина дуже мало буває вдома в перервах між хіміямі, так як у неї постійно з'являються ускладнення після хімії. Насамперед це падіння аналізів і проблеми і низьким тиском. Оксанка мріє більше відпочивати вдома, але поки це тільки мрії. Тільки-тільки лікареві вдається привести самопочуття дівчини в більш-менш нормальне стан, щоб відпустити її додому, як знову потрібно заступати на черговий блок.
   Коли Оксана почула, що вже завтра, 19 травня їй потрібно бути в лікарні, то вона засмутилася. Дівчина дуже хотіла побувати на святі останнього дзвоника. Все-таки випускний клас. Читати далі...

   Не знаю чому так склалося, коли на вулиці в самому розквіті весна,  в нашому онковіділенні в самому «розпалі» надходження нових хворих діток. Серед  наших нових діток є маленький  Ярославчик, який потрапив в онкогематологію після операції по видаленню нирки з діагнозом пухлина Вільмса (рак нирки). Хлопчик і за віком маленький — 3 рочки, і за зростом невеличкий. З Ярославчиком мені не вдалося поспілкуватися, адже в хлопчика такий вік, коли йому цікавіше гратися, ніж спілкуватися з дорослими. Мама Інна намагається зайняти Ярослава пазлами, малюванням. А він невтомно веде її то на коридор, на творчі заняття. Та це й зрозуміло — дитина хоче пізнавати світ, коли не прикута до ліжка виснажливою хімією та не менш виснажливим відновленням організму після хімії. Читати далі...

   В кінці квітня Марійці прокапали останній шостий блок хіміотерапії. Після попередніх блоків у дівчинки майже не падали аналізи і вона їхала додому одразу після хімії. Так само було і цього разу. Дівчина поїхала додому перед чотирма вихідними днями. Дома трапилась біда: тато зрізав дерево в саду, восмирічний братик Марійки раптово підбіг і дерево впало на нього. У хлопчика перелом стегна в двох місцях, якби він підбіг на метр ближче, його б вже не врятували. Дитину одразу повезли в обласну дитячу лікарню і поклали там на витяжку. Після кількох днів лікарі прийняли рішення оперувати хлопчика. Операція відбулась в п’ятницю. Братик Марійки прокинувся від наркозу пізно ввечері і у нього все ще тримається температура. Загалом настрій у хлопчика бойовий і ми сподіваємось, що післяопераційний період пройде без ускладнень. Читати далі...

   Діма – хлопчик «світлячок». Білявий з виразними, допитливими оченятами, він наче освітлює палату в онкологічному відділенні своєю присутністю. Любов до життя виблискує на обличчі Дмитрика. Складається враження, що хлопчик своїм оптимізмом не залишає хворобі жодного шансу на прогресування. Сьогодні не в кожного здорового дорослого присутній такий оптимізм, який притаманний Дмитрові з його страшним діагнозом – саркома Юінга лівої плечової кістки. Читати далі...

   Наша Настуня пройшла все лікування і зараз перебуває вдома. Дівчинка дуже старається повернутись до колишнього життя, мріє жити як до хвороби і до операції - вона продовжує вчитися ходити, з радістю чекає на візити вчительки, вчиться писати і рахувати. На жаль, є і проблеми. Ще з часів хіміотерапії Настуню мучить блювота. Практично щоранку. Дівчинка вже лежала у нас у відділенні і проходила курс лікування від гастриту. Результату лікування майже не дало. Блювота продовжується. З пам'яттю у дівчинки теж не все добре. Настя каже, що їй наче стерли пам'ять. Один день вона добре пише, додає і віднімає в межах 20-ти. А вже наступного дня дівчинка не може згадати деякі букви, порахувати 1 + 2 стає складно.
   Завтра Настунька знову їде до лікарні. Дівчинці потрібно пройти МРТ з контрастом і загальним наркозом. Вартість МРТ 3480 грн, на рахунку фонду є 1023грн, зібраних для Насті раніше. Нам терміново потрібно ще 2457 грн, щоб завтра пройти обстеження. Читати далі...

   Знову в нас новенька дівчина. Тендітна і ніжна, важко переносить хімію, важко відходить. 16-річна Оксана зараз наче зів`яла квіточка, але вона намагається посміхатися. Боротьба з Лімфогранулематозом вже почалася, вже пройдено дві хімії.
   Життя в онковідділенні ділиться на дві частини - до хвороби та під час хвороби. Але про життя до хвороби в лікарняних стінах швидко забувається. Ось і сьогодні, починаючи спілкування з Літвин Оксаною, я розумію, що для неї з лютого місяця почався новий складний період в житті. Читати далі...

   Чотири роки тому Віка проходила лікування гострого лімфобластного лейкозу. Здавалось, що все завершилось успішно. Але минулого вівторка «швидка» привезла чотирнадцятирічну Віку в онкогематологію з сильним болем у спині. Аналіз крові показав низькі тромбоцити, і  у дівчинки взяли спинномозкову пункцію. Вікторія сама здогадалась, що це рецидив. Вона на другий день в лікарні сказала мамі: «Я вже доросла. Я все розумію. Пункцію просто так не беруть».
   Сьогодні Віка заступила на протирецидивну хімію. Лікування буде дуже важким, дози препаратів чималі.
  Я дуже прошу про допомогу. Ситуація в родині невтішна. Мама виховує Віку сама, у тата інша родина, але він намагається допомагати по мірі можливостей. Минулого літа у Віки народилась сестричка, але коли мама Віки ще була вагітною, у тата меншої дівчинки стався інсульт. Його частково паралізувало і після кількох місяців в лікарні чоловік поїхав жити до своєї мами. У мами Наталії на руках двоє дівчаток. Сестричку мама переводить на штучне вигодовування, щоб знаходитись з Вікою в лікарні. Читати далі...

   Євген - саме так, по-дорослому називає хлопчика тато. І малюк, який досить замкнутий за характером і ще майже не розмовляє, розуміє тата з півслова. Він не вередує в лікарні, не плаче, ніби розуміє в свої три рочки, що потрібно берегти сили для боротьби з хворобою. 
   Маленький Євген потрапив у відділення онкогематології Рівненської обласної дитячої лікарні 4 грудня 2014 з діагнозом «нефробластома лівої нирки» (пухлина Вільмса ). Пухлина розвивалася дуже швидко, хлопчикові призначили два блоки хімії і відразу після них направили в Інститут раку на операцію з видалення пухлини. На сьогоднішній день Євген перебуває на тривалому лікуванні у відділенні онкогематології РОДЛ. Свій третій День народження малюк зустрів у лікарні. Станом на середину лютого хлопчик пройшов тільки один блок післяопераційної хімії з дванадцяти запланованих. Читати далі...

   Наша красуня Анічка виросла, відростила волосся, подорослішала. Дівчинку практично не впізнати. Під час лікування вона була маленькою і дуже лякливою, а зараз така велика і смілива дівчинка! На жаль, Аня знову в онкогематології.
   Як же важко повертатися в онкологічне відділення! Коли пройдено все лікування, операція з видалення пухлини. Коли знаєш як це важко ... Але хвороба диктує свої умови. Пухлина у Ганнусі після двох спокійних років знову почала рости. Читати далі...

    Хочу познайомити вас з новою дівчинкою в нашому відділенні – з Марійкою Коханевич. Вже місяць Марійка проходить лікування лімфогранулематозу. Дівчинка поступила наприкінці грудня. В той час, коли ми готувались до новорічних та різдвяних свят, прикрашали ялинку у відділенні, готували та дарували подарунки дітворі, Марійці довелось зануритись в лікарняну атмосферу. Перша думка, коли побачила дівчинку: «Яка довжелезна коса! Складно і важко буде дитині розлучитись з такою красою…» Так воно і сталось. При першій же розмові мама Тамара поділилась, що донька дуже хвилюється, що доведеться позбутись коси. А ще мама розповіла, що Марійка зростає у великій сім’ї, де дев’ятеро дітей.  Родина Коханевич саме з того району Рівненщини, де самі багатодітні родини, де існує традиція мати велику сім’ю.
    Марійка навчається в дев’ятому класі. Мріє стати вчителем. Вже зараз батьки стурбовані тим, що донці вкрай потрібно не втратити цей рік навчання. Читати далі...

   Чотири роки у Світланки все було добре. У 2011 році завершилося лікування саркоми Юінга, життя налагоджувалося. Після виписки з лікарні Світланка дуже боялася ходити самостійно. В один з днів народження нам довелося піти на невеликий шантаж. Ми пообіцяли, що подаруємо Світланці величезного плюшевого ведмедя взамін на те, що вона кине милиці. І Світлана нас не підвела. Навчилася ходити сама, навчилася бути самостійною. Дівчинка дорослішала, ми зрідка передзвонювалися з мамою. Мама переживала, що після операції і установки ендопротеза одна ніжка залишилась коротша за іншу. Звичайно, для 15-річної дівчини це велика проблема, але в порівнянні з тим, з чого вона вибралася, це були дрібниці. Читати далі...