У мене вичерпався словниковий запас. Якими
словами описати ту радість, яка світиться на обличчях у наших мам, коли
вони зустрічають волонтера зі словами «Діма вже вдома» або «Максимко
вже пройшов всі хімії»? Я
не можу описати словами сяючі обличчя цих мужніх жінок, які так само, по тій же
довгій дорозі від хімії до хімії ведуть своїх діток до перемоги над
хворобою. Я не можу передати вам словами почуття величезної радості за цих малюків, які зараз ВДОМА мирно сплять у своїх ліжечках.
Минулого тижня поїхав додому один з найменших пацієнтів нашого відділення - Діма Ляшук. Все б добре, але Дмитрик залишив стіни нашого відділення з гепатитом В. Попереду хлопчика ще чекає боротьба з цією хворобою.
Зараз зі сторони здається, що Діма досить легко пройшов три протоколи хіміотерапії, не було великих зупинок і важких ускладнень. Але
тільки лікуючий лікар знає, як важко лікувати про такого маленького
хлопчика, який не може ні на що поскаржитися, тільки плакати, якщо йому
погано. Тільки мама Леся знає, як важко майже рік лежати в лікарні з грудною дитинкою. Дмитрик дуже спокійний і розумний хлопчик, але все одно було важко. Тим не менш, вони все витримали.
Ми дякуємо всім, хто допомагав і був поруч. Впродовж лікування ми майже не писали новин про Діму. Хлопчик був забезпечений усім необхідним після виходу в ефір сюжету в програмі «Критична точка» на телеканалі Україна. Зібраних грошей вистачило на все лікування. Дякуємо за допомогу! Дякуємо за ваші молитви і підтримку!
|