Розповідь матері про лікування в онкогематології РОДЛ  

   Я, Фотенюк Вікторія Володимирівна, знаходилась зі своїм сином Фотенюком Олександром Володимировичем, 1996 р.н. у відділенні  гематології Рівненської обласної дитячої лікарні з 05,07,2011 р. по 30.12.2011р. У липні сину поставили діагноз: гострий маєлобластний лейкоз. За цей період ми витратили на лікування більше 170 тисяч гривень. Шоком був діагноз і шоком було те, скільки потрібно грошей на таке лікування. Зібрали з рідні, друзів, знайомих та різних організацій в своєму селищі, і виявилося, що цих немалих грошей вистачить лише на декілька тижнів. Тільки за один день лікування потрібно було віддати майже місячний бюджет сім’ї (моя та чоловікова зарплата, та пенсії баби та діда).

   Звернулись в обласну держадміністрацію, в «обл-здрав». Була відповідь-відписка, що на нас витрачено багато і надалі буде дитина лікуватися ліками «наявними у відділенні». Але потрібних ліків у відділенні не було. «Хімію» і ту доводилося самим купувати.

   Та не так страшна сама «хіміотерапія», як її наслідки. Більше коштів йшло на так звані «побічні ефекти»: тошнота, рвота, низькі лейкоцити і як наслідок – різні віруси, грибки, кровотечі та температура. На боротьбу з цими наслідками йшла левова частка з вказаних коштів. Тільки на флакон «Віфенду» потрібно було дві моїх зарплати.

   Нам не можна було опускати руки, ми йшли кругом, просили у людей, оббивали пороги установ та організацій.

   Дякувати Богу, що в Рівному є волонтерська організація – Благодійний фонд «Скарбниця Надії». Завдяки їхнім зусиллям та коштам благодійників, яких нам знаходять волонтери, ми лікуємо нашу дитину.

   Був якийсь період, коли нам виділяв Чорнобильський фонд нашого Володимирецького району, але це лише невеличка частина потрібного.

   У відділенні доходило до того, що не було ні системи, ні шприців. Після оформлення інвалідності дитині частину ліків ми змогли отримати по безкоштовних рецептах, кошти на які виділяла Володимирецька райдержадміністрація. Але інший раз поки «виходиш» у Володимирці, то в лікарню вже потрібні інші ліки, які часто допомагали купувати волонтери! Вони ставили скриньки на збір коштів по місту Рівне, Кузнецовську; познайомили з журналістами, які зняли і показали по телебаченню сюжет з моїм сином.

   Волонтери їздили по аптеках Рівного і купували ліки в той час, коли я змушена була сидіти біля ліжка і доглядати за сином; і завжди допомагали, коли вже взагалі була безвихідь.

   Ось один приклад: на майдані в Рівному проходило святкування Дня Незалежності. У людей свято, вони відпочивають, а волонтери ходили на тому майдані з ящичками і збирали пожертву на лікування дітей з гематології.

   За час лікування нам було потрібно дуже багато донорів (обстеження на відповідність пройшли 58 чоловік). І цих людей нам знайшли волонтери. Без їхньої допомоги у нас у відділенні навіть крові для переливання не було.

   «Скарбниця Надії» вирішувала всі організаційні питання у відділенні, знаходила кошти та спонсорів для того, щоб батькам (які вимушені бути весь час з дітьми) було де помитися чи випрати речі. Душ, туалет, пральна машинка та сушка, розкладачки, щоб було батькам де спати, книги та іграшки для дітей – все завдяки їхній допомозі.

   З 31.12.2011 року і по даний час дитина знаходиться вдома на амбулаторному лікуванні. За шість місяців лікування у відділенні до основного діагнозу додався ще один: гепатит «В». За останні два місяці витрачено більше 30 тисяч гривень, так як на ліки від гепатиту потрібно більше 3,5 тисяч гривень щотижня!

   Лікарня на гепатит не виділяє ніяких коштів. «Витягуємо» це лікування лише з допомогою волонтерів «Скарбниця Надії» та інших небайдужих людей!

29.02.2012

Вікторія Фотенюк