Віталик провів в нашому відділенні менше місяця. Малюк не зміг перемогти лейкоз. Всього тиждень тому ми розмовляли з Віталіком і хлопчик розповів, що він дуже хоче бути вдома на свій День народження. Мрія хлопчика збулася. 22 січня, в день, коли хлопчикові виповнилося сім років, він пішов додому, до Отця Нашого Небесного. Вірю, що Віталику там буде добре.
Все сталося раптово. Гостра ниркова і печінкова недостатність. Віталик залишиться в нашій пам'яті тихим, переляканим, худеньким хлопчиком з глибокими-глибокими очима. Очі у Віталика були дивовижні, вони міняли колір від сірого до блакитного, неначе в них відбивалось небо - то похмуре перед дощем, то яскраве без єдиної хмаринки. Світла пам'ять. Сил батькам.
Величезне спасибі всім, хто був поруч - допомагав, підтримував, здавав кров, жертвував гроші, передавав ліки. Ваші добрі серця допомагали хлопчикові боротися.
|
