Коли мені вперше розповіли про вісімнадцятирічну рівнянку Анастасію, яка багато років хворіє на ниркову недостатність і була в школі на індивідуальному навчанні, бо не могла відвідувати уроки за станом здоров’я, то я уявила собі самотню, замкнуту людину. Як виявилось, я дуже помилилася! Анастасія Рахильчук відкрита життєрадісна дівчина, в неї багато друзів і подруг. Разом з старшим і молодшим братами Настя намагається часто виходити з дому, не зачинятися в чотирьох стінах, не втрачати зв’язок з колишніми однокласниками. Всі друзі щиро переживають за дівчину, намагаються підтримувати. Наша героїня любить читати, вишивати. Анастасія відвідує гурток з вишивання, має багато нагород і грамот. Одного разу дівчина навіть виграла путівку в дитячий табір «Артек», але не змогла поїхати, бо завадила хвороба. Настя дуже тендітна і маленька, частково на це вплинула хвороба, діти з важкими хворобами нирок як правило відстають в рості від своїх однолітків. Та характер в дівчини справді бійцівський! Вона намагається нікому не розповідати про свої проблеми, навіть для мами ця тема закрита. Лише інколи мама може знайти вдома записку, на якій написано декілька простих слів «Дуже хочу жити». Анастасія дуже довго відмовлялася надавати інформацію про себе, була проти того, щоб про неї розповідали в інтернеті. Але побачивши, як важко мамі і татові збирати гроші на лікування, вона погодилась, щоб ми розповіли людям про неї та про її хворобу. Читати далі...
|