| Головна » Статті |
| Всього матеріалів: 848 Показано матеріалів: 706-720 |
Сторінки: « 1 2 ... 46 47 48 49 50 ... 56 57 » |
|
Перед вами історія важкої боротьби. Перш за все це історія мами, яка мужньо бореться за свою дитину. Консультація за консультацією, операція за операцією, ця молода жінка намагається покращити життя своєму важко хворому синочку. Тетяна вже протягом трьох років не складає руки, шукає можливість допомогти своїй дитинці. За ці роки зроблено дуже багато. Зараз жінка звернулася за допомогою в наш фонд... |
 «Так швидко
промайнуло сьогодні заняття»- думала я дорогою додому. Поглянувши на
годинника, здивувалася, адже зайшла у відділення я більше ніж дві години
тому. Так непомітно пролітає час для нас, дорослих людей, які приходять
в лікарню до дітей чи то поспілкуватись, чи то на арт-заняття, чи то по
буденних справах. І неможливо собі уявити, що переживає маленька
людина, коли одного дня раптово змінюється її життя. Ще вчора дитина
радісно бігла додому зі школи, щодня спілкувалась з однолітками, жила в
сім’ї. А сьогодні вся родина дізнається, що на довгий час їх життя буде
нероздільно пов’язане з онкогематологічним відділенням. |
|
17-18 грудня громадська організація «Жінки Батьківщини» за участю молодих волонтерів-студентів зібрали на вулицях міста близько 2 тисяч гривень для онкохворих дітей, які сьогодні перебувають на стаціонарному лікування у відділенні онкогематології РОДЛ.
28 грудня представники громадської організації пані Лариса та пані Людмила завітали до відділення особисто, щоб привітати діток із наступаючими новорічними святами та подарували кожній дитині книжечку «Ангел з одним крилом»... |
|
Перед Новим Роком завжди трапляються дива. І у кожного дива є свій Творець! Кожен крок нашого життя – це справа чиїхось рук. Так і тепер – надзвичайний задум відкрити власну бібліотеку у відділенні онкогематології РОДЛ втілили у життя наші постійні меценати та партнери – група компаній «Реноме». |
|
Коли майже щодня бачишся і спілкуєшся з дітьми – це чудово... Але коли з тією ж періодичністю бачиш дітей з, так-би мовити, недитячими діагнозами, відчуття дещо інші. |
 Напевно ця стаття буде довгою. Вона буде відвертою. Щиро сподіваюся, що з розумінням поставитеся до того, що я зараз напишу. Я буду писати про наші досягнення цього року. Бо насправді зроблено дуже багато. Зараз третя ночі, але мені хочеться підбити підсумки того року, який минає. |
 Як
ви гадаєте, в якому віці людина вже здатна відчувати біль ближнього? Коли
ми стаємо настільки дорослими, щоб не закривати очі, коли поруч хтось плаче? Кожен
оцінює всіх по собі і мені з моєї дзвіниці завжди здавалось, що така риса, як
співпереживання та співчуття розвивається у нас років у 25-30, а іноді й
пізніше. На
жаль, хтось не може засвоїти цю важку науку і в зрілому віці. |
 Всі Ви пам’ятаєте історію маленької Анічки Нуцковської, від якої відмовилась мама. Дівчинці шукали гроші усією країною, адже лікування у Рівненському гематологічному відділенні вже не допомагало. З квітня цього року завдяки матеріальній допомозі небайдужих людей вона з своїм молодим татком знаходиться на лікуванні в Італії. Нині Аня ще знаходиться в боксі після пересадки, вона перенесла трансплантацію кісткового мозку. Аналізи то падають, то піднімаються, стан стабільний. Лікарі кажуть, що так має бути. Все поки іде по плану. |
 Деякі
наші діти ще не дочекалися подарунків від чудотворця Миколая, але вже отримали
перші «подарунки» до свят. Гепатит...
Скільки разів ми вже писали, говорили, кричали! на цю тему. Майже
80% наших дітей паралельно з онкологічними діагнозами отримують на додачу
гепатит, причому деяких дітей заражають навіть двома видами гепатиту. Як
прикро чути від наших мам «Я розумію, що від раку не можна захиститись. Але ж гепатит не рак. У
нас же повинні бути нормальні тест-системи для перевірки донорської крові! » Я
часто згадую слова з вічної комедії« З легким паром » - «Да, да, помнить должен!
Но... не помню». На
жаль, майже все, що стосується ролі нашої держави стосовно хворих дітей,
відбувається саме так, ніби з похмілля вранці першого січня. |
 Сьогодні в нас дуже хороші новини. Сашко Фотенюк, до якого ми всі щиро
прив’язалися і за якого всі переживаємо чи не найбільше, завершив всі курси
хіміотерапії і поїхав додому на невеликий перепочинок перед курсом облучення. Сьогодні ми дякуємо Богу за те, що наш Сашко живий. Хлопець зумів вистояти. Найважчими були перші два тижні в реанімації. |
|
|
У нашому відділенні вже два місяці лежить трирічний хлопчик Сашко. Зовні малюк дуже схожий на доброго гномика з казки - білявий, маленький і усміхнений. Коли я запитала у наших мам, що вони можуть сказати про Сашка, то від усіх почула в першу чергу те, що Саша дуже інтелігентний хлопчик. Так, так, саме слово «інтелігентний» звучить по відношенню до трирічного малюка! |
Хто вмер, але не забутий, той безсмертний...
Лао Цзи
Про те, як за тиждень ти прив'язуєшся до людини
Назар Матвійчук — це особлива людина. Особлива усім! Характером, поглядом, поведінкою, стилем, навичками... це безкінечний список відмінностей від інших. Позитивний список відмінностей. Ми знайомі вже майже рік... були знайомі!... |
 Сьогодні вранці помер Назар Матвійчук. Два тижні тому у хлопця виявили четвертий рецидив лейкозу. Останній тиждень боротьба з хворобою була настільки важкою, що в хлопця практично не залишалося шансів. Виснажений п’ятирічною боротьбою організм не витримав. Назаре, ми завжди будемо пам’ятати тебе. |
 В нас давно не було новин про всіх дітей з відділення онкогематології. Ми часто повторюємо слова "Відсутність новин про наших підопічних - це найкраща новина". Ми вже давно переконалися в справедливості цих слів і останній місяць у нас саме така ситуація. Слава Богу, з більшістю дітей все нормально. |
|
Їх часто називають народжені знову. Тих, кому вдається вижити. Тому що за життя дітей з онкологічними захворюваннями крові борються, як правило, близько дев'яти місяців. В Україні з 10 хворих врятувати вдається 7 ... Але якою ціною дається порятунок? Як вижити, якщо немає ліків? Як одужати, якщо звичайна палата може стати причиною смерті? Коли майже річний бюджет клініки йде на порятунок однієї хворої дитини? Історії дітей, які перемагають хворобу. Перемагають байдужість держави, яка рік обіцяє побудувати новий Центр онкогематології та трансплантації кісткового мозку. У їхніх очах часто - недитяча туга, і завжди - молитва: "Хочемо вижити!" |
Block title
Категорії розділу
| Діти з онкогематології [60] |
| Діти з іншими діагнозами [29] |
| Наші випускники [216] |
| Наші ангели [149] |
| Події [459] |
| Статті [140] |
| Дорослі пацієнти [3] |
Програма підтримки
Стань донором
