Бувають ситуації, коли дуже довго думаєш - просити про допомогу чи ні. Зараз у мене саме така ситуація. Я зважилася написати. Занадто важка фінансова ситуація у цього хлопця. Я не знаю, як вони з мамою примудряються жити на жебрацьку пенсію і купувати при цьому дуже дорогий препарат для того, щоб Юра просто жив. 
   Юра Шупик проходив лікування лейкозу майже шість років тому. Хімію Юра проходив украй важко, адже окрім лейкозу у нього з дитинства були напади епілепсії. Лікування пройшло успішно, але у Юри виявили хромосомну поломку - філадельфійську хромосому. Якщо в організмі є така поломка, то без постійного прийому дорогого препарату Глівек у людини рано чи пізно буде рецидив лейкозу. Читати далі...

   Наша Маргарита проходила лікування пухлини головного мозку рік тому. Дівчина їхала на операцію з видалення пухлини в останні дні 2013 зі страшними головними болями і судомами. Прооперували дівчину 30 грудня, була видалена велика пухлина, яка ніби розпливлася під черепною коробкою. Лікарі не дуже обнадіювали маму і попередили, що після такої операції у Маргарити можуть бути різноманітні ускладнення. 
   Зараз Маргарита повертається до повноцінного життя. Вона ходить в 11 клас і забуває лікарняні стіни. Тільки обстеження кожні 3 місяці нагадують про те, що потрібно знову їхати в лікарню. Чергове МРТ призначено на четвер. Але у нас немає коштів, щоб оплатити обстеження. Читати далі...

   Всі наші підопічні діти особливі. Дуже багато їм довелося пережити, багато переосмислити. Перемогти онкологію і повернутися до повноцінного життя - це багато чого варте. Одна з головних відмінностей наших дітей від звичайних - їх не радує День народження у 18 років. Цей день означає перехід у доросле лікарню, знайомство з новими лікарями, довге переоформлення інвалідності і практично ніякої підтримки від держави.
   Юлічка Федроровіч завершила лікування лімфогранулематозу два роки тому. Зараз дівчина продовжує навчання в медичному училищі і скоро стане медсестрою. Юля навчається на третьому курсі. На жаль, життя змусило Юлю дізнатися про медсестринську справу набагато більше, ніж знають її одногрупниці. Читати далі...

   Хочемо поділитися гарною новиною з усіма, хто переживає за наших діток. Наш Андрій Лесковець завершив лікування і поїхав додому!
   Коли згадуєш, яким Андрійко потрапив в наше відділення, то не віриться, що сьогоднішній день для хлопчика взагалі настав. Дитина лягла в лікарню з величезною пухлиною на щоці, яка розкладалася і кровоточила. Андрій лежав на ліжку, згорнувшись калачиком. Знайомитися і розмовляти з дитиною було нереально. Ми не фотографували хлопчика, не розміщували його історію. Після першої ж хімії хлопчикові стало значно краще. Андрій став виявляти цікавість до оточуючих, іноді виходив з палати, дозволяв заходити в палату клоунам. Читати далі...

   Наша красуня вже вдома. Юлечка пройшла повний курс лікування лімфогранулематозу - вісім блоків хіміотерапії і опромінення на лінійному прискорювачі. Був розпач, і біль, і сльози. Були і падіння аналізів, і гриби в легенях, і інші всілякі ускладнення. Але кожен раз, коли я заходила в палату, Юля намагалася посміхатися. Чесно, я не розумію, як дівчина, яка виросла без материнського тепла, стала такою світлою і доброю людиною. 
   Зараз біль і розпач позаду. Юля поїхала додому. Чекаємо її через три місяці на перше контрольне обстеження після лікування. Читати далі...

   Всього пару тижнів тому я писала новини про Юлю Варійчук і просила допомоги. Добрі люди швидко відреагували на прохання про допомогу для дівчинки без батьків. Всього було зібрано більше 11 тисяч гривень. Ми сподівалися, що цієї суми вистачить Юлі до закінчення лікування. Але вчора прийшли результати аналізів на гриби. Юлечці терміново потрібен протигрибковий Віфенд у флаконах, оскільки ситуація дуже небезпечна. Сестра вже купила два флакони ліків у мами однієї дитини з відділення і Юлі вже починають капати Віфенд.
   Сьогодні ми замовляємо на всі зібрані гроші ще 4 флакона Віфенду. Ціна одного флакона 2805грн. Юлечці потрібно ще як мінімум 4 флакона ліків. Читати далі...

  У відділенні онкогематології лікуються різні дітки, хтось більш відкритий, а хтось замкнутий та не любить спілкуватися з відвідувачами. Маленького Андрія можна було б сміливо зарахувати до вкрай замкнутих діток, якби він не розкривався немов прекрасна квіточка, коли до відділення приходять клоуни та волонтери на арт-заняття. У звичайних обставинах Андрійко рідко виходить зі своєї палати, та й в палаті його завжди можна побачити тільки на ліжку. Але варто лиш волонтерам з'явитися у відділенні, як Андрій перший біжить на заняття і приймає в них найактивнішу участь. Особливо хлопчик любить малювати. У лікарні Андрій відкрив для себе акрилові фарби і навіть попросив тата, купити йому такі фарби коли він одужає і поїде додому. Звичайно, тато пообіцяв, що все купить. Прихід клоунів - особлива радість для Андрійка. Хлопчик миттєво розкривається, реагує на жарти, він вже розгадав всі клоунські фокуси. Андрій гордо і впевнено водить клоунів по всіх палатах і показує хто де лежить. 
   Андрійко пройшов три важких блоки хіміотерапії. У нього був і стоматит, і падіння аналізів, і проблеми з кишечником. Але головне, що хімія допомагає. Страшно згадувати, яким хлопчика привезли в онковідділення. Величезна пухлина руйнувала обличчя, розпадалася і кровила. Андрій був слабенький і дуже наляканий. Читати далі...

   У нашому онковідділенні проходить лікування лімфогранулематозу світла дівчина Юля. Світла вона і в душі, і зовні. Навіть без волосся і в лікарняній палаті не можливо не помітити, що Юля дуже красива. А як вона посміхається! Тиха і скромна Юлечка блок за блоком рухається до перемоги над раком. Від неї не почуєш нарікань і скарг. Вона намагається посміхатися в будь-якій ситуації.
   Юлечка пройшла всі блоки хіміотерапії, половину сеансів опромінення і зупинилася. Читати далі...

   Сподіваємося, що відвідувачі сайту пам'ятають мужнього хлопчика Руслана Фрідріха. Хлопець переміг онкологію в здавалося б безнадійній ситуації. На жаль, в результаті страшної хвороби наш герой паралізований нижче пояса і змушений пересуватися тільки на інвалідному візку. За основном діагнозом у Руслана все спокійно. 
   Проте постійні побутові проблеми й потреби не дозволяють родині хлопця хоч трохи відволіктися від думок де взяти гроші. Пенсії хлопця не вистачає навіть на найнеобхідніше. Руслану постійно потрібні препарати з урології, сечові катетери, сечоприймачі, серветки, одноразові пелюшки, фізрозчин для промивання. Настрій у Руслана теж не дуже хороший, він постійно сидить вдома, не ходить до школи, вчиться у 10 класі за індивідуальним графіком. Мама не може піти на роботу, оскільки постійно доглядає за сином. Читати далі...

   Шестирічний Андрійко Лесковець потрапив у відділення онкогематології  в такому стані, що сфотографувати його  і розмістити фото в інтернеті було просто нереально. Злоякісна пухлина руйнувала обличчя хлопчика, на нього було страшно дивитися. Вже перші хімія з Мабтерою дала свої позитивні результати. Щока Андрійка повернулася до нормальних розмірів. Зараз хлопчик продовжує лікування, проходить курси хіміотерапії.
   Вже минуло більше чотирьох місяців, як хлопчик знаходиться у нас у відділенні. Зараз мені здається, що я знаю двох різних хлопчиків, яких звуть однаково – Андрій Лесковець. Перші тижні при кожному візиті в лікарню, я знаходила хлопчика в палаті, на ліжку. Він нагадував маленьке злякане зайченя. Читати далі...

  Так, саме чотири дитини завершили основне лікування і поїхали додому! Не вірите? Ось вони, наші герої:
   Маргарита Шурук пройшла операцію з видалення пухлини головного мозку, опромінення і курси хіміотерапії з Темодалом. Зараз дівчинка почуває себе добре, величезне спасибі лікарям, яким вдалося поставити Маргариту на ноги. Спасибі жертводавцям, які допомогли нам купувати дорогий Темодал на всі курси лікування. Було дуже важко, особливо у фінансовому плані, але завдяки вам Маргарита своєчасно приймала хімію.
   Яночка Яремкевич також вже вдома. Дівчинка починала лікування в Охмадиті з четвертої стадії лімфоми, продовжувала лікування вже в Рівному. Протягом усього лікування було дуже важко, дівчинка постійно «обвалювалася» по аналізах, температурила, була блідою і млявою. Читати далі...

   Ще одна дитина завершила лікування! Цю радість не передати нічим. Коли приходиш у відділення і тобі кажуть, що ще одна дитина тихенько зачинила за собою лікарняну двері і поїхала у рідне село. Що хлопчик буде приїжджати лише на перевірки - щораз дорослішим і серйознішим. А ти будеш дивитися на цього незнайомого хлопчика і згадувати яким він був рік чи два тому лисим і виснаженим.
   Спасибі всім, хто допомагав Сергійку. Лікування проходило важко, перший протокол хлопчик проходив пів-року замість звичних двох-трьох місяців. За час лікування мама хлопчика народила йому сестричку, тато повернувся в сім'ю і останні місяці лежав з сином у лікарні. Сергійко дуже налякав усіх два тижні тому, коли у нього почалася сильна кровотеча. Читати далі...

   Коли лікар каже, що дитину з лімфобластним лейкозом чекає високодозована хімія, то здається, що день виписки з лікарні не настане ніколи. Ти розумієш, що попереду півтора року надважкого лікування, яке витримують не всі діти. А коли той самий день виписки наступає, ти все одно не віриш, що це реальність. Дуже багато пройдено, багато разів дитина падала і піднімалась, щоб боротися далі.
   Більше тижня тому Аліночка Федоришина поїхала додому до сестричок. У лікарні дівчинка підросла і подорослішала. Останні пів-року були вкрай важкими. Дівчинка закрилася в собі і практично не розмовляла. Тільки питала коли вона поїде додому і плакала, коли медсестра підключала до крапельниці чергову баночку з ліками. Читати далі...

   Продовжує лікування лейкозу Оксанка Ковальковська. Дівчинка заступила на останній протокол хіміотерапії. Мама дуже переживає як буде проходити лікування, адже М-протокол пройшов дуже важко. У Оксаночки були серйозні ускладнення після хімії з метотрексатом. Дівчинка була на межі. Почалась важка кровотеча, її вдалося зупинити лише завдяки дуже дорогому препарату Октаплекс, який був куплений для іншої дівчинки і їй не знадобився. 
   Оксанка добре відпочила вдома та заступила на хімію з новими силами. Сподіваємося, що останній протокол пройде для дівчинки гладко. На сьогодні у Оксани вже почали падати аналізи після хімії, а препаратів, які допомагають підняти показники аналізів, у нас у відділенні немає. Читати далі...

   Ця дівчинка з`явилася в нашому житті в середині грудня 2013 року. Малесенька недоношена дитинка, покинута в пологовому будинку рідними батьками. Дуже багато людей долучилося до порятунку маленької Катруськи. В день, коли вона народилася, дівчинка важила всього 670 грам і її одразу підключили до апарату штучної вентиляції легенів. Шанси вижити невеликі, шанси не бути глибоким інвалідом мінімальні. Лікарі не дають ніяких прогнозів, лише лікують, спостерігають, виходжують. Малеча повільно, дуже повільно набирає вагу. Набере декілька грамів, потім трошки скине, потім знову набирає. Рахуємо ці грами, рахуємо прожиті дні, знову ловимо кожне слово лікарів, бігаємо за ліками, підгузниками, спеціальною сумішшю.  Приблизно через півтора місяці в дівчинки проблеми з кишківником. Дуже складна операція, яку вдалося вдало провести молодому хірургу. Декілька днів після операції – знову тиша. Ніяких прогнозів. Дожити без погіршення до ранку. А потім до вечора. І так тиждень, другий. Читати далі...