| Головна » Статті » Діти з онкогематології » Коваль Аня |
Наші випускники!
Коли з нашого відділення виписувалися додому перші діти, яких ми вели як волонтери, то мені кожен раз здавалося, що виписка з онкологічного відділення повинна відбуватися шумно, весело і неодмінно з квітами. А як же без квітів і купи родичів, адже така перемога!
Зараз я знаю, що після важких місяців в лікарні з відділення виїжджають тихо, боячись показати ту радість, яка ховається глибоко в душі. Це не забобон. Батьки знають, наскільки крихка ця виписка. Найменший нежить і температура - і вони з дітьми знову тут. Всього через тиждень-два вони приїдуть сюди на планові аналізи і будуть приїжджати ще ой як довго! Багато дітей закривають двері онкологічного відділення, прихопивши з собою не тільки важкі спогади, але й гепатит.  Ось так тихо-тихо, поки проходили новорічно-різдвяні свята, виписалися додому наші нові «випускники».Першим поїхав додому Тимофій Московець. Хлопчик пройшов п'ять курсів хіміотерапії з шести. Перед шостою хімією хлопчикові прокапали Мабтеру, але батьки відмовилися заступати на блок, написавши відповідну заяву. Більше місяця Тимофій знаходився вдома. 19 січня хлопчикові провели планове МРТ. Результати хороші. Спасибі всім, хто допомагав Тимофію пройти важке лікування. Ваша допомога і молитви дуже важливі для хлопчика. Вже після Різдва залишив стіни відділення Діма Сич. Наш герой пройшов три протоколи хіміотерапії та курс опромінення. Цей хлопець мужньо боровся з хворобою, завжди залишався бадьорим і веселим, розважав і підтримував всіх малят. Я кожен раз дивувалася - як у нього вистачає терпіння в п'ятий і шостий раз дивитися з п'ятирічною дитиною улюблену серію мультика про Лунтіка? Невже не дратують маленькі діти, яким потрібно пояснювати, як грати в найпростіші ігри. Всі малюки постійно тягнулися до палати до Діми. У цій казковій палаті, освітленій посмішками Діми і його мами Марини, починали сміятися самі сумні малюки, вчилися розмовляти ті, хто замкнувся і не говорив у лікарні ні слова, наминати у дві щоки пельмені ті, хто у своїй палаті відмовлявся від будь-якої їжі. А з якою гордістю Діма розносив по палатах ліки, які волонтери приносили для дітей! Іноді мені здавалося, що він не проходить тут важку виснажливу хімію, а зайшов у відділення як волонтер або професійний психолог. Мама і Діма дякують усім хто допомагав їм з першого дня в лікарні. На прохання про допомогу для сімнадцятирічного хлопця відгукувалося багато небайдужих людей. Завдяки вам хлопець мав можливість вчасно приймати всі необхідні препарати для боротьби з хворобою. На жаль, у хлопця за стінами лікарні, є дві великі проблеми. Перша - гепатит В, з яким Діма ще буде боротися багато місяців. Друга - неможливість продовжувати навчання і як наслідок відсутність професії. Нагадаю, що до хвороби Діма навчався на муляра-пічника і збирався служити в армії. Зараз фізична праця хлопцю протипоказана, а про армію доведеться забути назавжди. Величезне прохання від імені мами - якщо хтось може навчити хлопця якомусь ремеслу, пов'язаному з вирізуванням з дерева, плетінням з лози, з соломи або з інших подібних природних матеріалів - зв'яжіться з Дімою, підтримайте, розкажіть, з чого починати навчання. Хлопця дуже цікавить така робота.  Також поїхала додому наша улюблениця Лідочка Легкобит. Малеча пройшла MIBG-сканування в Москві. Результати хороші, лікування завершене. Бабуся неодноразово говорила нам, що якби на початку лікування їй сказали, що їм з Лідочкою буде допомагати стільки людей, то вона б ні за що не повірила. На жаль, дівчинка також поїхала додому з гепатитом В. Величезне спасибі за допомогу всім, хто підтримував Лідочку. Окремі слова подяки ми висловлюємо благодійному фонду «Допоможи дитині». Фонд купував ліки для Лідочки впродовж усього лікування. Величезну кількість людей зворушила історія маленької дівчинки, яка не може лежати в лікарні разом з матусьою. Мама дівчинки, Ірина, важко хвора. На жаль, поки Лідочка проходила курси хіміотерапії, стан мами значно погіршився. Зараз жінка практично безпорадна, вона не пам'ятає елементарних речей, а ночами мучиться від частих нападів епілепсії і довго кричить. Бабуся каже, що зараз п'ятирічній Ліді можна щось сказати і вона зрозуміє, а її мама дивиться неначе маленька дитина і не розуміє суті сказаного. Боляче чути слова Ніни Павлівни: «Я кожен день молю Господа, щоб ні в кого на світі не було такого горя як у мене».Дорогі наші помічники, дозвольте ще раз попросити вас про допомогу для Лідочки. Завдяки вашим пожертвам наш фонд закупив і передав дівчинці всі необхідні ліки, але бабусі з Лідою банально немає на що жити. Вся пенсія по інвалідності дівчинки і її мами йде на ліки для Ірини. Бабуся не може піти на роботу, у неї теж слабке здоров'я, та й догляд за двома по суті дітьми - дочкою та онукою - відбирає багато сил і часу. Я прошу вас, якщо доля дівчинки вам небайдужа - допомагайте Ліді і надалі. Кожні 20, 50 гривень допоможуть бабусі. Навіть поповнення телефонного рахунку - це теж допомога. Якщо ви зв'яжетеся з бабусею, то вона буде говорити, що їм нічого не потрібно, але це неправда. Ніна Павлівна завжди так говорить, але я багато-багато разів переконувалася, що це не так. Підтримка їм і надалі дуже потрібна. Також потрібна і моральна підтримка - бабусі дуже важко. Нагадаю телефони, за якими можна зв'язатися з рідними Лідочки Тітка Людмила 066 94 584 79 Бабуся Ніна Павлівна 066044 13 57  Ще одна дівчинка, яка зараз приїжджає у відділення тільки на перевірки - Аня Коваль. Дівчинка відновлюється після операції з видалення великої доброякісної пухлини на сідниці. Малечі вже не відкачують рідину, яка зібралася на місці пухлини, рідини зараз небагато і вона за прогнозами лікарів повинна розсмоктатися сама. Рана добре затягнулась. Історію цієї дівчинки можна було б вважати успішно завершеною, якщо б сьогодні лікар не подзвонила і не сказала, що у Ганнусі виявили гепатит В. Завдяки вам, нашим постійним помічникам, у Ані є «запас міцності» - 5000 грн. на рахунку фонду. Цих коштів вистачить, щоб закупити ліки від гепатиту на найближчі кілька місяців. Дякуємо всім, хто підтримував дівчинку на шляху до одужання.Щиро дякуємо всім, хто підтримує наших дітей. Я точно знаю, що без вашої постійної моральної, молитовної, донорської, фінансової підтримки, без ваших посилок з подарунками, книжками, одягом для малюків, матеріалами для арт-терапії виснажливе лікування цих та багатьох інших діток було б набагато важчим, а в деяких випадках і перервалося б повністю через відсутність необхідних ліків або донорської крові. Низький уклін вам усім і спаси вас Господи! Ми щодня дякуємо Господу за те, що ви у нас є. | ||||||||||
| Категорія: Коваль Аня | Додав: Anton (2013-01-24) | Автор: Мар'яна Рева | ||||||||||
| Переглядів: 1934 |
| Всього коментарів: 0 | |
Block title
Категорії розділу
| Струк Віка [16] |
| Хомич Світлана [8] |
| Коваль Аня [7] |
| Пузьо Андрій [4] |
| Бачинський Ілля [5] |
| Федик Анастасія [2] |
| Садовнік Даниїл [1] |
| Коханевич Марія [2] |
| Усатий Євген [2] |
| Літвин Оксана [3] |
| Оберемчук Артем [0] |
| Васільєва Сніжана [2] |
| Коломійчук Роман [2] |
| Среберко Дмитро [2] |
| Суліковський Олексій [2] |
| Гамза Ярослав [2] |
Програма підтримки
Стань донором
