Дуже страшно, коли дітей торкаються зовсім «недитячі» проблеми. Маленьких громадян нашої країни не оминули бойові дії на Cході. Ось і в життя Максима Данильченко – особливого малюка з ДЦП, увірваласz війна та внесла свої корективи: зміна звичного середовища, переїзд, вимушена відмова від реабілітацій. Але саме зараз хлопчикові не можна пропускати такі курси. Молодій родині переселенців потрібна наша допомога. У нових умовах родина не в змозі самотужки оплатити вартість путівки для сина.

   Розповідь мами Максима: «Ми – переселенці з Донецька. Першого крику свого малюка я не почула. Щось пішло не так, Максимка народився з гематомою на голові. Лікарі обіцяли, що до ранку все буде добре, після того як дали йому кисень. Але під ранок він зовсім перестав дихати і був поміщений у барокамеру. Через десять днів нас перевели до реанімації. І наступні три місяці перетворилися для нас в одну суцільну щоденну поїздку до реанімації, де лікар казала про невиліковність хвороби нашого синочка. Але ми як батьки не могли собі дозволити не лікувати, не шукати все нові й нові ліки, поки нам щось не підійде.

   Лише через три місяці наш малюк був з нами вдома. До 1,5 рочки через судомну активність, що спостерігалась у Максима, нам не дозволяли жодної реабілітації. І ось настала наша перша реабілітація в Донецькому центрі ім. Євтушенка. Одразу ж був невеликий, але помітний результат: у дитини зменшився тонус ручок. І так з кожним разом, все краще, але зовсім потрошку. У два роки ми вирішили поїхати до чеського міста Оломоуц на терапію Войта. По приїзді додому ми півроку продовжували займатися за методикою Войта, ЛФК, проходили масаж. З кожним днем по Максимкові було видно, що є позитивні результати, що зовсім скоро настане той час, коли він почне сидіти…

   У нашому рідному місті розпочалися бойові дії, і ми були вимушені покинути житло, зібрати всі необхідні речі, буквально те, що вмістилося до машини, і поїхати. На той час нам довелося відмовитися від наступних реабілітацій у Чехії та Донецьку. Та все ж ми пройшли 10-денний курс реабілітації у Бердянську, по завершенні якого стало помітно як у Максимка підросла голова, він став розумнішим та уважнішим. Після Бердянська ми переїхали жити в Рівненську область. За ці кілька місяців ми вже пройшли курс лікування у Рівному, де були приємно вражені доброзичливістю місцевих фахівців. Нам дуже рекомендують реабілітацію в Трускавці. Але в Донецьку ми залишили абсолютно все, і у нас немає фінансової можливості оплатити курси лікування».

   Ми просимо вас про допомогу 3-річному Максимкові. Те, що батьки раніше могли дати своїй дитині, зараз – неможливо. Без нашої з вами допомоги цей хлопчик не зможе зробити свої перші кроки!

ПІБ: Данильчук Максим Олексійович, 27.01.2012 р.

Місто: Донецьк

Діагноз: ДЦП, спастична тетраплегія, ЗПМР, рухові порушення ІV ст.

Підтримати на Українській Біржі Благодійності...