| Головна » Статті » Статті » Твори |
Рік 2011. Яким він був?
Напевно ця стаття буде довгою. Вона буде відвертою. Щиро
сподіваюся, що з розумінням поставитеся до того, що я зараз напишу. Я буду писати про наші досягнення цього року. Бо насправді зроблено дуже багато.
Зараз третя ночі, але мені хочеться підбити підсумки того року, який минає. Якщо сказати декількома словами, то цей рік був насичений і цікавий. Можливо так не можна писати про важко хворих дітей, але мені з ними саме цікаво. Мені хочеться йти у відділення, розмовляти з батьками, хочеться бачити, як після першого-другого блоку хіміотерапії в лікарні вже не злякана квола дитина, а веселий маленький оптиміст, який навчився не звертати уваги на крапельниці. Парадокс - в цьому році наша держава фактично забула про онкохворих дітей, але ми вистояли. Благодійні фонди купували обладнання для відділення, передавали ліки та розхідні матеріали, небайдужі люди здавали кров. Жертвували кошти на лікування як окремі люди, так і цілі організації. Ми шукали ліки, якими наша держава не збиралася забезпечувати хворих дітей, і в Петербурзі, і в Москві, і в Берліні, і в Відні та інших містах Європи. Ми зуміли за допомогою великого благодійного фонду забезпечити пересадку кісткового мозку в Італії маленькій Ані Нуцковській. А саме головне - ми вистояли. І більшість дітей вистояла.  Нажаль, смерть таки зуміла забрати в нас декількох наших друзів. Важко і довго залишали нас Юрко Бачук та Владочка Лімборська. Це було дуже важко - знати, що вже нічим не можна допомогти, але раз за разом пересилювати себе і заходити в палати до цих дітей. Коли мене брали сумніви, а чи взагалі варто туди заходити, коли вже саме ім’я "Юра" батьки у відділенні говорять майже пошепки і ховають сльози, мене дуже підтримала мама Юри Бачука. Вона одного разу сказала "Дякую, що не минаєте нашої палати". Дякую за ці слова, вони були сказані тоді, коли мені самій чи не найбільше була потрібна підтримка. Аліна Гузей та Назар Матвійчук пішли від нас настільки раптово, що нам ще й зараз не віриться, що їх вже немає серед нас. Не віриться, що світ залишився без таких світлих людей. Єдина розрада, це думка про те, що Отцю Нашому Небесному вони потрібні більше на небесах, ніж на землі. Юра, Владислава, Аліна та Назар, спіть спокійно. Ми вас не забудемо. Навіть якщо рахувати по цьому, найстрашнішому критерію нашої роботи - кількості наших ангелів - цей рік був хорошим. Адже в минулому, 2010 році, тільки за серпень ми втратили трьох дітей. В цьму році ми маємо дванадцять дітей, які завершили лікування! Ось імена наших героїв: Вадим Казмірчук, Олександр Шустер, Іванка Фіненко, Вікторія Струк, Юлія Куцюк, Володя Кубай, Денис Токарський, Вадим Питель, Анастасія Савсюк, Світлана Хомич, Наталя Климук. Вітаємо вас від щирого серця, дорогі наші! Щиро дякуємо всім людям, які вам допомагали! Ці перемоги наші спільні! Кожен з вас вкладав частинку своєї душі, щоб ці дітки зараз мали можливість посміхатися! Дякуючи нашим постійним жертводавцям, ми маємо можливість орендувати невеличке приміщення для роботи фонду. За цей рік ми впевнено налаштували роботу по збору коштів для наших підопічних, встановили скриньки для збору пожертв не тільки в Рівному, але і деяких районних центрах нашої області. Як не було важко і інколи здавалося, що ситуація абсолютно безвихідна, але протягом цього року в нас жодного разу не було ситуації, коли дитина помирала, а ми не могли забезпечити її ліками. Фактично ми витягли Катрусю Журик, якій раптово треба було більше 100 тисяч гривень на лікування. Впродовж всього року ми зуміли забезпечувати ліками Юру Шупика, лікування якого щомісяця обходиться в середньому 32 тисячі гривень.  Впродовж року ми провели дві великі акції по збору донорської крові і повністю забезпечили потреби відділення онкогематології. Завдяки жертводавцям ми розпочали вирішення господарських потреб відділення онкогематологїі - зроблено ремонт у господарській та ванній кімнаті, проведено інтернет, розпочато заміну старих меблів на кухні та в палатах. Звичайно, у відділенні ще багато потреб, варто згадати хоча б стареньку пральну машинку чи дерев’яні вікна, встановлені ще за радянських часів.Окремо можна писати про нашого особливого підопічного - Назарчика Манайло. Завдяки цьому крихітному хлопчику, якого мама залишила одного в лікарні, ми зрозуміли, що разом ми СИЛА. Скільки сил було витрачено, що забезпечити маленького памперсами, ліками, дитячим харчуванням. Скільки телефонних дзвінків коштували нам передача в Київ результатів кожного аналізу, невдала поїздка в Київ на операцію, коли дитина того ж дня повернулася назад із-за неузгоджених дій між дитячим будинком та київською лікарнею. Як важко було знайти досвідчену няню для хлопчика! Але ми все зробили. Дякуючи сотням жертводавців, Назарчик вдало пережив надскладну операцію і вже пройшов дев’ять курсів хіміотерапії з дванадцяти. В 2011 році в нас впевнено стали на ноги заняття по арт-терапії. Зараз з дітьми працює команда з восьми волонтерів, які два-три рази на тиждеть проводять цікаві заняття. Ще в нас були цікаві свята, відкриття бібліотеки, свято наряджання ялинки. Кожна людина з нашої команди щодня вкладає частинку своєї душі для того, щоб в лікарняній палаті хоч на мить з’явилася щира дитяча посмішка. Цього року наші лави постійно поповнювалися новими волонтерами. Це справжнє чудо, коли дзвонить невідома людина і каже "Я хочу допомагати дітям, приходити до них". Дякуємо всім волонтерам, які приєдналися до нас в цьому році! Ваша робота дуже важлива! Господь нагороджує за добрі справи, ми це вже знаємо точно. Декілька з наших волонтерів влаштувалися на дуже хорошу роботу, в трьох наших дівчат та одного хлопця народитися прекрасні здоровенькі дітки, ще троє наших волонтерок чекають на поповнення в родинах в наступному році. Приєднуйтеся до нас, у нас завжди знайдеться цікава робота саме для Вас! Не дивлячись на нашу кропітку роботу ми маємо одну велику проблему, яку нам поки що не вдається розв’язати. Всі без винятку люди в нашому фонді здійснюють свою роботу абсолютно безкоштовно. За цей рік декілька наших волонтерів остачно прийняли рішення залишити свої професії і присвятити свій час роботі з хворими дітьми. Ці люди так само працюють безкоштовно як і раніше, але зараз вже повний робочий день, багато часу проводячи безпосередньо в лікарні. Для подальшої успішної роботи фонду нам вкрай необхідно забезпечити оплату праці хоча б двом працівникам. Зараз мова йде про декілька тисяч гривень на місяць від одного або декількох жертводавців, які дозволили б нам виплачувати зарплату та сплачувати податки. Я дуже сподіваюся, що в наступному році питання з оплатою праці в нашому фонді вирішиться.  Я точно знаю, що в наступному році ми будемо купувати яскраві хустинки для найгарніших дівчаток з онкологічного відділення, будемо радісно сміятися, побачивши смішні коротенькі чубчики на головах наших випускників, будемо знову шукати ліки, зустрічати столичні маршрутки з результатами аналізів, будемо ходити по місту зі скриньками, будемо дзвонити о 11 вечора невідомим людям і просити терміново вранці здати кров, будемо бігати по лікарні з подарунками і тортиками, запізнюючись на чергове свято. А ще ми будемо щиро вірити, що одного дня з відділення онкогематології випишуть додому всіх дітей і тоді ми зможемо допомагати якимось іншим дітям, не з такими важкими діагнозами.Дякую вам всім, що ви з нами! Бажаю всім міцного здоров’я в наступаючому році. Бажаю віднайти мир і спокій у власній душі. Бажаю зрозуміти, що справді важливо. Нехай Господь та Божа Матір щохвилини допомагають Вам у всіх ваших справах і оберігають вас від всього лихого. P.S. Я знаю, що бажання загадані в чарівну новорічну ніч, точно збуваються. Цього року я собі загадаю, щоб мене запросили на весілля всіх-всіх пацієнтів нашого віділення. Будемо загадувати разом? | ||||||||||
| Категорія: Твори | Додав: Marjana (2011-12-31) | Автор: Мар'яна Рева | ||||||||||
| Переглядів: 1468 | Коментарі: 1 |
| Всього коментарів: 1 | ||
| ||
Block title
Програма підтримки
Стань донором
