| Головна » Статті » Наші випускники |
| У розділі матеріалів: 196 Показано матеріалів: 76-90 |
Сторінки: « 1 2 ... 4 5 6 7 8 ... 13 14 » |
 У відділенні
онкогематології півтора місяці тому розпочав боротьбу з лейкозом 15-річний Сергій Гаврилюк. Тихий, домашній хлопчина.
Дещо розгублена мама. Вони ніяк не можуть звикнути до лікарні, намагаються
якомога рідше виходити з палати, підсвідомо намагаються не пускати лікарняний
побут в своє життя. Хлопцеві навіть не хочеться відвідувати заняття по
арт-терапії, напевно вони нагадують йому про те, що він не вдома.Захворів Сергій як і більшість дітей, хворих на рак крові – температура, в’ялість, бліде обличчя. Декілька тижнів лікування вдома, консультації в різних лікарів і ось хлопець вже тут, в онкогематологічному відділенні. Страшний діагноз, та не вирок. Зараз треба взяти себе в руки і боротися. Читати далі... |
 Вітя Титарчук завершує основне лікування лейкозу. Залишилось чотири введення
цитозару, пункція з метотрексатом і підтримуюча хіміотерапія. Слава Богу,
хлопчик проходив лікування без великих затримок. Основною проблемою під час
кожної хімії було падіння аналізів. Але якщо під час першого і другого
протоколу хімії Віті вдавалося відновитися за допомогою препарату Грастим, то
на третьому протоколі ці ліки вже не допомагають. Хлопчику вводять ТеваГрастим або
Нейпоген. Після цих препаратів наш герой за декілька днів знову може
продовжувати лікування. На сьогоднішній день батьки Віті мають борг перед іншими батьками нашого відділення – один флакон Нейпогену. Крім того, хлопчику треба терміново купити хоча б один флакон ТеваГрастиму, щоб мати можливість підняти аналізи і заступити на завершальну хімію. Читати далі... |
 Доросла красуня, завжди усміхнена і разом з тим дуже сумна. Юлічка намагається посміхатися, хоча на душі і страх, і сумніви, і відчай від того, що доводиться лежати в лікарні. Студентка медичного коледжу, вона навіть уявити не могла, яку практику їй доведеться пройти. Тут, в палаті онкологічного відділення, за декілька днів довелося вивчити і показники аналізів, і дозування ліків, і теорію по різноманітним обстеженням, і спостерігати за встановленням катетерів. Вона до останнього вірила, що в неї не випаде волосся від хімії, а зараз дуже хвилюється з приводу своєї нової зачіски. Хоча я можу впевнено сказати, що за ті три роки, які я ходжу в онкогематологію, я ще не бачила дівчини, яка б так неймовірно гарно зав’язувала хусточки, намагаючись при цьому зробити акцент на яскравих життєрадісних кольорах. Юля відкрита, щира дівчина, вона дуже любить котів, любить готувати торти та різноманітні десерти. З шкільної програми дівчині найбільше подобається біологія та іноземна мова. А ще Юлічка дуже любить слухати різноманітну музику та спілкуватися з друзями. Юля потрапила в онкогематологію перед новорічними святами. Досить швидко був встановлений діагноз «лімфогранулематоз» і одразу розпочато лікування. На сьогоднішній день Юля проходить шостий блок хіміотерапії з восьми призначених. Тримається дівчина в цілому непогано, але внаслідок хімії є проблеми з серцем та іншими органами. Читати далі... |
 У нас у відділенні особливий хлопчик - це випробування для нас всіх. Легко допомагати відкритим дітям, які щиро посміхаються. Легко допомагати маленьким дітям, бо їх найбільше шкода. Така дитина, про яку я розповім сьогодні – ніби екзамен на те, які ми християни. Чи зуміємо закрити очі на його величезні проблеми і все одно допомогти? Давид має унікальну пам'ять. Можливо, він майбутній комп'ютерний геній. Він настільки красивий, що його сміливо можна знімати в кіно. Розумний і кмітливий. На жаль, семирічний Давид дуже хворий. Два роки тому хлопчикові поставили діагноз «аутизм», а місяць тому в нього виявили рак крові. Хлопчик живе в своєму світі, в який лише нещодавно почав пускати сторонніх людей. Для нього проблема – звичайний огляд лікаря. Хлопчик не вміє спілкуватися з іншими людьми, боїться сторонніх. Зате він може розповісти напам'ять вірш, який йому лише два рази прочитала мама. Коли хтось плаче, Давид намагається втішити, обійняти, підтримати. Читати далі... |
 Вже два тижні маленька Софійка Занько перебуває в опіковому центрі. Новини кожен день міняються, малятку то краще, то гірше. Але в цілому дівчинка йде на поправку. Опіки на животику вже затягнулися, залишаються проблемні ділянки на шиї, під руками. Зараз не зажило ще приблизно 30% площі опіку. Минулого тижня лікарі говорили про можливу пересадку шкіри, але сьогодні маму обнадіяли, що можливо обійдеться без пересадки. Коли можна буде відновити облучення покищо невідомо.Софійці щодня вводять антибіотики, альбумін. Кожен ранок починається з перев'язки, огляду лікаря і походу тата в аптеку. Читати далі... |
 Біда сталася раптово. Маленька Софійка перевернула на себе кружку з окропом. Дівчинку
терміново перевели у реанімаційне відділення обласного опікового
центру. В Софійки ошпарена шия, груди та животик, діагноз – термічний
опік 25% площі тіла 1, 2 та
3 ступеня. Про оперативне втручання чи пересадку шкіри на даний момент
мова не
йде. Стан дівчинки зараз стабільний, не критичний. Сьогодні малечу
оглянув
лікар з відділення онкогематології. Поки що нічого не викликає серйозних
занепокоєнь. Якщо не буде ускладнень, то дівчинка за декілька тижнів
має впоратися з цією бідою. Звичайно, буде важко. Є дуже багато ризиків
різноманітних ускладнень, адже організм дівчинки виснажений попередніми
курсами
хіміотерапії та облученням. Мама каже, що Софійка постійно плаче, в неї
все
болить. Дівчинці нещодавно виповнився всього один рік, більшість свого
життя
вона провела в лікарнях, а тут знову біль. Читати далі... |
 Неділя. Ранок. Пропущений дзвінок від мами підопічної дитини. Дзвінок в такий час - це завжди погано. У неділю вранці ніхто не дзвонить поговорити, дізнатися як справи, розповісти про свої щоденні клопоти. У минулу неділю я виявила на екрані свого телефону пропущений дзвінок від мами Руслана Фрідріха. Нагадаю, що хлопець перебуває вдома після довгого лікування в Охмадиті. Руслан паралізований нижче пояса, але за основним діагнозом у хлопця, слава Богу, все спокійно.Неділя. День. Досвід не підвів. Мама каже, що Руслану погано, потрібно їхати в обласну лікарню. На бензин немає грошей. Позичити вже ніде. Основний заробіток у селі - збирання ягід і грибів на продаж. Зараз не сезон, у односельців немає грошей. Починаємо шукати гроші, мама шукає машину. Гроші знайшли, а машину - ні. Дорога в далеке село погана, водії бояться зав'язнути в бруді. Понеділок. Ранок, день, вечір. Руслан не виїхав з села. Сечовий катетер забитий, витягти катетер самостійно мама не може. Сеча не відходить. Читати далі... |
 Олексій Видиш проходив основне лікування в Охмадиті. Хлопця привезли до Києва в інвалідному візку, слабким і у важкому стані. З жовтня 2011р. по січень 2012р. хлопець постійно знаходився в столичній лікарні. Лікування допомогло, зараз Льоші набагато краще, ніж на початку лікування. На сьогоднішній день Олексій щодня приймає таблетки Сандімун або Екворал, постійно приїжджає на планові аналізи. На жаль, лікування поки не завершується. Кістковий мозок Олексія поки не виробляє необхідної кількості клітин крові, хлопцю доводиться піднімати аналізи препаратом Філстім.Батьки Олексія за півтора року лікування намагалися не звертатися за допомогою. На сайті дуже мало новин про нашого героя. Батьки тягнулись щосили, але сьогодні самі вони не справляються. Читати далі... |
 Анічка Добровольська народилася 16 січня 2011 Дівчинка народилася доношеною, з вагою 2600гр, але вже хворою. Через добу Аня потрапила до реанімації, потім дівчинку перевели в патологію новонароджених. У дівчинки було безліч діагнозів - крововилив у мозок, набряк мозку, ураження центральної нервової системи, ішемічна хвороба серця, збільшені печінка, нирки, патологія нижнього відділу кишечнику. Після численних аналізів Ані поставили рідкісний діагноз - анірідія - природжена відсутність райдужної оболонки ока, вроджена катаракта обох очей. Таке захворювання виникає на генетичному рівні. Але найстрашніше навіть не проблеми із зором. Лікарська практика показує, що аніридія може поєднуватися з пухлиною Вільмса, розумовою відсталістю, патологією сечостатевої системи і вадами розвитку. Мама дівчинки сподівалася, що страшні слова про можливу пухлину нирки, що іноді супроводжує основну вроджену генетичну ваду дівчинки, так і залишаться словами на сторінках медичних довідників. Але сталося по-іншому. Медичні довідники, на жаль, не обдурили. У дівчинки виявили пухлину нирки. Ситуація із зором зараз пущена на самотік - потрібно боротися з раком. Читати далі... |
 Коли з нашого відділення виписувалися додому перші діти, яких ми вели як волонтери, то мені кожен раз здавалося, що виписка з онкологічного відділення повинна відбуватися шумно, весело і неодмінно з квітами. А як же без квітів і купи родичів, адже така перемога!Зараз я знаю, що після важких місяців в лікарні з відділення виїжджають тихо, боячись показати ту радість, яка ховається глибоко в душі. Це не забобон. Батьки знають, наскільки крихка ця виписка. Найменший нежить і температура - і вони з дітьми знову тут. Всього через тиждень-два вони приїдуть сюди на планові аналізи і будуть приїжджати ще ой як довго! Багато дітей закривають двері онкологічного відділення, прихопивши з собою не тільки важкі спогади, але й гепатит. Ось так тихо-тихо, поки проходили новорічно-різдвяні свята, виписалися додому наші нові «випускники». Читати далі... |
 Дев’ятнадцятирічний юнак Юрій Шупик живе разом з мамою в маленькому містечку Мізоч Здолбунівського району. Зовні абсолютно звичайний хлопець – чорнявий, високий, дуже худий і блідий. Він схожий на затятого курця, але насправді все зовсім по іншому. Перед нами дорослий Мужчина, з чіткою життєвою позицією, сформованими цінностями. Юра пережив занадто багато, щоб бути звичайним молодим чоловіком. А блідий хлопець не від паління. Такий колір обличчя в нього тому, що він щодня приймає сильні ліки, які знижують гемоглобін.Три роки тому до Юри прийшла велика біда – рак крові. Почалася важка боротьба за життя. Тільки хлопець знає, наскільки важкою була ця боротьба. Здавалося, що курси хіміотерапії не закінчаться ніколи. Читати далі... |
 У нас у відділенні проходить лікування тихий, скромний п'ятнадцятирічний хлопець - Іван Кисорець. Чесно вам зізнаюсь, я практично нічого не можу написати про Ваню. Знаю, що він дуже відповідальний і самостійний. Іван єдина дитина, яка лежить у відділенні одна. Мама не може залишатися з хлопцем, тому що доглядає за лежачою бабусею. Вона привозить Ваню в лікарню, оформляє всі документи в приймальному
відділенні, купує ліки на кілька днів і відразу їде додому. Мама нашого героя намагалася не звертатися за допомогою. Але сьогодні допомога дуже потрібна. На сьогодні у нас є борг 1400 гривень за попереднє КТ і аналізи на гепатит. Крім того, Івану потрібно до кінця тижня купити препарат Еповітан 2000 - 2 упаковки. Ціна однієї упаковки ліків 1006грн. Нескладно порахувати, що Вані потрібно зібрати 3400 гривень. Читати далі... |
 Ми давно вже не писали загальних новин про наших діток. Слава Богу, ми тримаємося. Багатьом малюкам зараз важко, але йдемо вперед. Один з бійців, який знаходиться на фінішній прямій - Діма Сич. Хлопець пройшов три протоколи хіміотерапії і зараз проходить курс опромінення. Сподіваємося, що наш герой зустріне Новий рік вдома в якості «випускника». Максимка Басистого зовсім не відпускають додому. У нього проблеми з тромбоцитами. Виглядає хлопчик погано, він дуже блідий і в синяках по всьому тілу. Для нього будуть сепарувати донорів на тромбоконцентрат. Читати далі... |
 Історія нашої волонтерської організації розпочалась 3 роки тому. Все почалося в грудні 2009 року. Намагання допомогти півторарічній дівчинці привело у відділення онкогематології Рівненської обласної дитячої лікарні, а побачене там страждання і розпач, вже не дозволили піти звідти, не зробивши нічого для інших тяжкохворих дітей. За три місяці нас було п'ятеро і ми стали волонтерською групою. За пів року... |
|
14 грудня 2012 року в палаці культури імені Лесі Українки у місті Кузнецовськ відбувся благодійний концерт, в якому взяли участь вихованці зразково-аматорського ансамблю спортивно-бального танцю «АДРЕНАЛІН» під керівництвом Будника Олександра Вікторовича. Зазвичай концерти цього колективу в місті проходили як звітні, але цього разу Олександр Вікторович вирішив зробити його благодійним. Його ідею підтримали усі батьки його підопічних, дітки теж усвідомлювали, що на цей раз вони будуть танцювати не лише для своїх батьків та гостей в залі, але і заради маленької дівчинки Лідочки Легкобит. Організатори концерту, сценаристи, ведучі та всі, хто був причетний до цього свята зробили все можливе, щоб все пройшло на найкращому рівні. Читати далі... |
Block title
Категорії розділу
Програма підтримки
Стань донором
