Заняття в п"ятницю 23 вересня дуже відрізнялося від всіх попередніх, на яких я була.У всіх дітей був гарний настрій, бажання працювати і натхнення щось творити. А волонтерів прийшло майже стільки - скільки і дітей.

Почну з Катрусі Журик. Вона не займалася, хоча хотіла дуже! Спочатку дівчинка лежала під крапельницею, а потім пішла з татом на вулицю- лікарі радять розминати ніжки. Катя була трошки сумна- їй хочеться гратися з дітками.

В холі відділення у інвалідному візку нас зустрів Денис Токарський, а поряд крутилася і Настя Савсюк. Ці двоє нетерплячих малюків не давали приготуватися до роботи: чіплялися за руки і хапали все, до чого могли дістатися. Їм так кортіло почати працювати над завданнями, що вони аж пищали.

Тема заняття - "Друзі наші менші". Дітям пропонували зафарбувати, вибрати потрібні наклейки та оформити своїх звірів незвичним декором: тут і рис, і вівсяні пластівці, і пшоно, і навіть макаронні вироби. Все це у поєднанні з якісною гуашшю мало досить пристойний вигляд!
Сам процес заняття описувати не буду, бо не вистачить епітетів, щоб передати всю інформацію. Натомість додам фото. Лише акцентую вашу увагу на сяючих посмішках і атмосфері свята!

Дмитрик Тарчевський спав у той час, коли почалось заняття. Але як тільки прокинувся- тут же прибіг. Настрій в нього- чудовий. До цього сором"язливий зі мною і скутий,а сьогодні вразив мене безперервним щебетанням. Дмитрик встиг потоваришувати з новою дівчинкою Світланою. Вони гарно між собою ладнають. Світланка дуже мила, ніжна і тендітна. Просто квіточка.

Настя Савсюк, порівняно з останньою нашою зустріччю, стала виглядати значно краще: рум"янець на щічках, посмішка до вух. Вона, як завжди, проявила таку охайність у роботі, що її малюнок вийшов краще, ніж у дорослих дітей. Коли Настуся втомилася- закінчувала її роботу бабуся. А дівчинка гасала відділенням, голосно дуділа в дудку, шуткувала з волонтерами і наздоганяла повітряні кульки. Вона займалася всім тим, чого ми зазвичай не помічаємо серед здорових дітей.

Сергійко- маленький вихований кавалер. Його робота заслуговує на премію. Він самостійний і дорослий не по роках. Серйозний, мужній..Ніби він не учень початкової школи, а студент-відмінник.

Дениско займався разом з Мариною, вони знайшли спільну мову з першого погляду. І робота в них вийшла гармонійна і досконала. Дениско весь вечір перебував у інвалідному візку, але нікому не дозволяв його возити, навіть мамі..

Разом з цими дітлахами у відділенні перебувала нова доросла дівчинка з чарівним ім"ям Діана-Ванесса. У неї проблеми з кров"ю. Вона з задоволенням приймала участь у нашому балагані. Працювала вона над "Акваріумом". З"єднала декілька технік і , як результат- відмінна картина.

Потім у відділенні почався такий рух! Дітям подарували дошку-мольберт, а для Назара, який зараз в дит.будинку ,привезли стільчик для годування. Забрали старий диван. Діти бігали, галасували і метушились. Отримували задоволення від спілкування і від того, що вони всі разом. Здається- їм немає різниці чим займатись і що робити, головне- на декілька годин забути про те, що страшна хвороба дихає в потилицю і не дає спокійно спати їх батькам.