Вчора відбулось чергове заняття.

   Коли прийшли о 17тій годині у відділення то таке враження склалось що вже ніч і всі сплять. У коридорі темно…в деяких палатах теж, не чути галасу діточок – ніби всі сплять, і нам аж ніяково стало – ми не хотіли нікого будити але заняття треба було розпочинати.

   Волонтер Юлічка пробіглась по палатам із запрошенням приєднатися до творіння листівки для мами. Саме для мами була присвячена листівка – для тої однієї, самої рідної та найдорожчої, яка готова заради своєї дитини на все.

 До нашого творчого столу змогли вийти лише троє діточок: Оксаночка Марущак,  Вітя  Татарчук з мамою, бабуся Лідочки Легкобіт та новенький хлопчик Міша.

    Ми роздали діточкам на вибір всі матеріали і вони стали робити власноруч листівку для нені.

    Вітя з мамою був у хорошому настрої, показував свого тракторця, коли я запитала хто подарував то сказав  - Люда, я перепитала що за Люда, а він мені у відповідь – тож це мама моя Люда, ми довго сміялись.

   Оксаночка дуже хороша дівчинка, така талановита. Виявилось що вона пише вірші  - обіцяла привезти зошити і дати нам почитати, можливо в майбутньому ми ще не раз почуємо про письменницю Оксану Марущак.

    Новенький хлопчик Міша теж виявився дуже активним на занятті, йому допомагала студентка Віка, яка разом з нами прийшла на заняття.

   Бабуся Лідочки зовсім не відставала від дітей, і зробила свою листівку. Лідочка нажаль не змогла прийти так як була підключена до хімії. Коли ми зайшли до неї в палату то дівчинка лежала на диванчику і співала пісні які грали з DVD-програвача. Бабуся розповідала що Лідочка до хвороби була дуже активною дівчинкою. У своїх чотири дівчинка знала вже склади, букви. В садочку співала, танцювала. А нещодавно дівчинці виповнилось п’ять рочків, зараз батьки не хочуть Лідочку навантажувати навчанням але як тільки дівчинці стане легше -  візьмуться за науку,  адже ще стільки для цієї дитиночки потрібно дізнатися. Лідочкін друг по переписці подарував їй особливу ляльку, Ніна Павлівна каже що вона її дуже любить, підгузки міняє, кормить і як роблять у нас всі діти у відділенні – лікує її. Коли ми зайшли до дівчинки то  під крапельницею лежала інша лялька -  Маша.

    Анюта Коваль отримує хіміотерапію по нових приписах, сильнішу, дитина тяжко її переносить, тому на заняття не прийшла. 

   Заходили ми і до нашого Назарчика Манайла. Він прокинувся  якраз, коли ми вже мали йти по домівках. Назарчику сьогодні будуть ставити підключичний катетор, так як попередній злетів. Після хімії у малюка впав гемоглобін, на протязі тижня будуть піднімати аналізи адже з наступнї неділі хлопчика чекає нова хімія. Нагадаю що Назарчику лишилося пройти ще  три важкі хімії. Наш малюк був виспаний, в хорошому стані, хотів бавитися, стрибати. Няня розповіла що Назарчик зараз погано їсть. Але на настрій відсутність апетиту не вплинула - малюк як завжди сказав па-па і подарував нам повітряні поцілунки.

   Спільний проект "Терапія творчістю" благодійного фонду "Скарбниця Надії" та громадської організації "Берегиня Рівненська" здійснюється за фінансової підтримки компанії Рівне ТВМ (Воля ТВ) та управління у справах сім"ї, молоді та спорту Рівненської міської ради.