В цю неділю як завжди мало відбутися творче заняття, стало питання, яку придумати тему… Подивилась за вікно, а там знову холодно і сніг падає і в цю мить так захотілось весни, теплого сонечка, квітучих дерев, зеленої травички… і подумалось - а може зробимо у нашому відділенні квітучий сад,  щоб зима побачила, що діточки вже не хочуть гратись у сніжки та кататись на санях -  вони хочуть тепла і квітів навкруги!

   Коли ми з Юлею та Наташею зайшли у відділення нас вже зустрічала дівчинка Оля, вона завжди з нетерпінням нас чекає. Олю всі люблять, бо вона допомагає всьому відділенню – і з маленькими грається, і на кухні допомагає, і медсестрам. Дівчинка нам відразу сказала, що діток у відділенні майже немає - всіх відпустили на вихідні до дому. Ми трохи засмутились, адже так хотілось, щоб чим більше гілочок розійшлось по палатах і щоб вони піднімали настрій, нагадуючи що весна вже ось-ось настане!

   На виготовлення гілочок вийшов Ромчик з  батьками і Марійка з татком. Марійка нажаль не бачить на одне око і друге теж пошкоджене (видимість 60%), зараз лікарі проводять лікування, щоб врятувати зір хоча б одного очка. Марійка дуже розумна дівчинка – показувала нам абетку, розказувала де мамина літера, де бабусина – ми її хвалили, а вона була по справжньому рада, що стільки всього може нам показати. Татко пишався своєю розумницею.

   Гордились і батьки Ромчика. Видно було, що хлопчик новенький, що йому тяжко знайти контакт, що він ще не розуміє куди потрапив і чому має тут знаходитись. Мама з татом всіляко намагались його підбадьорити та допомогти. По закінченню заняття хлопчик цілком адаптувався і вже посміхався. А коли батьки побачили витвір синочка то мені навіть здалось, що в мами від гордості за сина виступили сльози. Ромка - справжній боєць!

   Коли заняття завершилось і всі гілочки були зроблені - дітки розбіглись по палатах, несучи з собою частинку весни.