Коли діточки потрапляють до нашого відділення - вони через прикутість до крапельниці змушені тижнями лежати в ліжку і їм, щоб не сумувати, батьки включають мультики. Малята з ранку до вечора дивляться мультики, які заспокоюють їх і допомагають відволіктись, але книжка може захопити більше аніж телевізор, до того ж коли мама читає дитині то вони ніби ще більше зближуються, поринають разом у той чарівний світ казок або пригод. Коли мама показує малюку в книжечці яскраво намальовану качечку і починає вигадувати про неї якусь розповідь це теж дуже добре для дитини, адже коли мама розмовляє зі своєю дитиночкою то голос її лунає милозвучно і синочок чи доця заспокоюються. Не дарма колись всі мами співали діткам колискові і малюки заспокоювались поринаючи у солодкий сон.

   Ми дуже хочемо щоб батьки стали зі своїми дітками ще ближчими один до одного – для цього і відкрили бібліотеку.

   В  четвер у нашому відділенні і  відбулось відкриття довгоочікуваної бібліотеки. Саме довгоочікуваної, іншого слова і не підбереш. Ми довго йшли до цього, були різні роздуми – «А чи потрібна вона взагалі? Чи буде хтось читати?» – вирішили ризикнути, і не помилились. Вже в перший день діточки наче маленькі пташечки кружляли навколо шафи наповненої різноманітними  книжками і вибирали собі літературу.

   Мене дуже зачепили слова Максима Басистого, який ще букв не знає,  він коли побачив книжечки – запитав в тата: « Тато а ми ще довго будемо тут лежати?», тато відповів, що не довго, на що малюк відповів: «Жаль…Я так хотів щоб ми це все прочитали!» - після цих слів я зрозуміла, що ми зробили все правильно!

   Максимко визвався бути відповідальним за відкриття та закриття бібліотеки, він шукав тьотю з ключами, а потім пів години терпляче чекав 18ти нуль нуль, щоб відкрити шафу і офіційно оголосити – «Бібліотеку відкрито! Приємного читання!»

   Висловлюємо велику подяку благодійникам, які нам надали матеріали для виготовлення шафи і велика подяка тим людям, які пожертвували книжечки для наших маленьких читачів.