A A
RSS
Головна » Статті » Події » Новини відділення
2012 рік – який він був?
   Кілька разів починаю писати річний звіт по роботі нашого фонду. Пишу: «Ми зробили… Ми розпочали… У фонді стартував проект…» - а відчуття, що ці слова не щирі, не живі.

   Нарешті прийшло розуміння, того, чому звіт не пишеться! І слова не живі, і речення кострубаті, бо треба не звіт писати, а дякувати сотням безцінних людей, які були поруч з нами весь 2012 рік, і щиро сподіваємось, що будуть з нами і надалі.

   Я навмисне не хочу називати імен. Багатьох з Вас не знаємо взагалі, дехто з помічників спеціально просить ніде не називати своїх імен, а декого знаємо лише за нікнеймом в інтернеті. Вас дуже багато, і кожен з вас будує щоденну роботу фонду. Без вас ми лише статут, печатка та запис в реєстрі організацій. З вами ми - сила, що здатна дуже багато змінити на краще.
 
   Щиро дякуємо всім людям, які щодня підтримують основний напрямок роботи нашого фонду – допомога онкохворим дітям Рівненщини. Завдяки численним пожертвам багатьох людей за 2012 рік фонд надав допомогу дітям з онкологічними захворюваннями на суму більш ніж 678 тисяч гривень. Цю величезну суму вдалося акумулювати на рахунку фонду завдяки пожертвам безпосередньо на рахунок фонду та пожертвам в скриньки, що розташовані в місті Рівне та Рівненський області. Разом з вами ми змогли допомогти майже п’ятдесятьом дітям, які зараз проходять лікування у відділення онкогематології та тим, які проходили основне лікування раніше. Для дітей купували ліки, розхідні матеріали, допомагали пройти обстеження в Росії. Багато людей передавали з-за кордону ті ліки, яких немає в Україні.

   В році що минув, у нашому фонді сталася подія, яка для нас всіх є визначальною. 15 лютого 2012 розпочато боротьбу за те, щоб на офіційному рівні було визнано ганебну ситуацію з забезпеченням медикаментами дитячих онкологічних відділень України та, щоб ця ситуація почала змінюватися. Ми оголосили на місцевому телебаченні: «У відділенні немає не те що ліків, а навіть фізрозчину і шприців». І це була чиста правда. Після цього нам протягом року довелось пережити багато валідольних ситуацій – це кілька перевірок КРУ та МОЗ  у відділенні, адміністрація лікарні забороняла нам проводити арт-заняття, довелося відстоювати зав. відділення від необгрунтованої догани. Наше звернення підтримали і поширили десяток місцевих громадських організацій і співчуваючі журналісти. Також нас активно підтримали батьки маленьких пацієнтів. В липні до нашого звернення приєдналися волонтери з багатьох інших міст України. Відкритий лист до Президента підтримали десятки організацій з усієї України і його таки прийняли, і ситуація наразі змінилась на краще.

   З вересня по грудень 2012 року відділення онкогематології почало отримувати ліки по державним закупівлям, також в міністерстві було проведено додаткові закупівлі медикаментів. У вересні ми також заручилися підтримкою журналістів та звернулися до Обласної ради з проханням виділити кошти на придбання медикаментів для пацієнтів онкогематологічного відділення. Рішення про виділення 185 тисяч гривень було прийнято досить швидко, проте на початку грудня обіцяних ліків у відділенні ще не було. Ми звернулися повторно до місцевих чиновників. Наше прохання було почуто і протягом грудня у відділення онкогематології надійшли необхідні медикаменти. В грудні наше відділення мало майже всі необхідні для нормального функціонування медикаменти. Такого щоб у відділенні було практично все, в тому числі і найдорожчі препарати для порятунку маленьких пацієнтів, лікарі практично не пам’ятають.

   Висловлюємо слова щирої подяки всім людям, які були поруч з нами. Ця боротьба була не легкою і ми не знаємо, якою буде ситуація з ліками протягом 2013 року. З вашою допомогою ми могли впевнено сказати про проблему, та шукати шляхи до її вирішення. Висловлюємо також  слова подяки місцевим громадським діячам, чиновникам, політикам, журналістам. Дякуємо за те, що ви нас  чуєте і підтримуєте.

   За рік, що минув, ми мали багато радісних і сумних подій, але найголовніше, що сталося – ми маємо величезну кількість дітей, які успішно завершили лікування раку і зараз знаходиться вдома. Їхні посмішки – ось результат важкої праці лікарів, батьків, медсестер, жертводавців. Кожен флакон ліків, який був «в той самий час і в тому самому місці» допомагав рятувати життя наших маленьких бійців. Таких героїв, які все витримали і повернулися додому, в нас аж ВІСІМНАДЦЯТЬ!
   Катруся Журик
   Максим Гаврилюк
   Максимко Гордійчук
   Максимко Цихмиструк
   Саша Ляшук
   Діма Ляшук
   Саша Мартинюк
   Андрій Макарицький
   Толік Терещук
   Діма Тарчевський
   Анастасія Ульянчик
   Руслан Фрідріх
   Лідочка Легкобит
   Діма Сич
   Тимофій Московець

   Імена ще трьох діток-переможців ми не можемо назвати, бо їхні батьки не давали дозвіл на розміщення інформації про цих дітей.

   Висловлюємо слова щирої подяки перш за все лікарям та медсестрам за порятунок цих маленьких життів. За щоденними буденними справами ми не помічаємо, який біль пропускають через себе ці люди. Часто буває страшно дивитися, якими потрапляють діти в онкологічне відділення і в деяких випадках взагалі важко повірити, що таких малят можна витягнути з обіймів хвороби. Перший удар лікарі тримають, коли вони вже знають про діагноз, а мама дитини ще сподівається, що вони опинилися в цьому страшному відділенні випадково. Декілька разів на місяць повідомляти мамам про важкий діагноз їхніх дітей – вже за це одне кожній з наших трьох Берегинь в білих халатах - Любов Іванівні, Маї Володимирівні та Дані Тимофіївні – треба вклонитися в ноги. Коли страшні слова вимовлено, починається важка щоденна робота. Узгодити з столичними спеціалістами протокол лікування, перевірити дитину на всі інфекції, розписати для медсестер листок призначень (хоча він більше схожий не на листок, а на простирадло), не пропустити жодної деталі, яка може вплинути на лікування дитини, паралельно заспокоїти маму, познайомитися з дитиною, стати їй другом на довгі місяці. Це одна дитина. А їх в лікаря одночасно може бути до десяти в стаціонарі відділення. В кожної дитини інший діагноз, інша схема лікування, інші ускладнення. Часто приїжджають випускники, яких треба ретельно оглянути, розписати подальші рекомендації. Через відділення також проходить багато діток з різними хворобами крові, вони хоч і не такі важкі, як онкологічні діти, але теж потребують уваги. Крім того, в кожного з лікарів є ще досить велика ділянка адміністративної роботи. В медсестер роботи аж ніяк не менше. Одного разу мені довелося бачити як медсестри розводили препарати хіміотерапії. Безкінечні баночки з фізрозчином або глюкозою і купа інших медикаментів. На кожній баночці пишуть прізвище пацієнта, назва препарату і години, протягом яких цей препарат має бути введений через крапельницю. Цього року були дні і навіть тижні, коли відділення було переповненим. Одночасно у відділенні могло лежати під крапельницею до двадцяти дітей різного віку. Я лише одного не можу зрозуміти: «Коли наші лікарі встигають заповняти історії хвороб та писати численні звіти???»

   На жаль, маємо і сумні події. Не вдалося з першого разу подолати рак Олі Новосад, Яночці Костюкевич та Назарчику Манайло. Зараз ці діти проходить важкі курси протирецидивної хіміотерапії. На Олю чекає ауто-пересадка кісткового мозку, Яночка продовжує «хімічитись», а Назарчик заступає на курс опромінення. Щиро сподіваємось, що і Оля, і Яночка, і Назарчик зможуть нарешті остаточно подолати хворобу.

   Минулого року ми також втратили декількох дітей. Хвороба виявилась сильнішою… Маленьке сонечко Даринка Косинська. Вона пішла від нас так раптово, що навіть через рік мені інколи здається, що мама лише забрала її додому. А може це мені не здається, адже Даринка дійсно зараз вдома, в Отця Нашого Небесного. Також дуже важкою була втрата чудової дівчини Валі Михайлицької. Валічка завершувала лікування, але не змогла витримати двобічного запалення легенів. Вона залишиться в нашій пам’яті тихою, доброю, сором’язливою дівчинкою, яка дуже любила математику. Оксанка Марущак. Цю дівчинку забрала неонкологічна хвороба крові. Ми не встигли познайомитися, не встигли дізнатися про Оксанку майже нічого, але точно знаємо, що останні дні на землі дівчинка щиро раділа з того, що побачила живих клоунів, які приходили до неї в лікарню. Спіть спокійно, дорогі дівчатка, ми будемо вас пам’ятати.

   Як це не дивно звучить в новинах про наших ангелів, але життя продовжується. Біль страшної втрати ніколи не згасне, але треба жити далі. В цьому році мами наших дорогих ангелів Сашеньки Васильчук та Алінки Гузей народили здоровеньких дівчаток. Бажаємо цим мужнім мамам та їх дівчаткам всього найкращого!

   Дякуємо всім людям, які підтримують наших героїв. Ваші молитви, кошти, подарунки, донорська кров допомагали боротися і перемагати. Всі батьки у відділенні кажуть, що ця допомога дуже важлива. Повірте, що вашу допомогу дуже цінують і щодня просять здоров’я для вас та ваших рідних.

   Лікування в онкогематологічному відділенні продовжувалось, а ми намагалися з вашою допомогою забезпечувати дітей не тільки ліками, а тим, що на перший погляд не так помітно – побутові потреби, донори, іграшки, творчі заняття, розваги, свята.

   В 2012 році нам вдалося встановити у відділенні онкогематології нові пластикові вікна з жалюзями. Це стало можливим завдяки чисельним безадресним пожертвам на рахунок фонду. Також протягом року було відремонтовано сепаратор крові та кардіомонітор, придбано лінолеум, відремонтовано меблі в палатах, встановлено велику шафу для верхнього одягу та взуття, якою користуються батьки маленьких пацієнтів. Одна з організацій Рівного встановила на кухні відділення онкогематології нові меблі, замінила сантехніку та придбала нову пральну машинку, мікрохвильову пічку та чайник. Також в минулому році фонду вдалося допомогти в проведенні ремонту санвузла у відділенні офтальмології РОДЛ, для чого було придбано матеріали на суму більш, ніж 2000 гривень.

   Протягом всього року ми працювали над тим, щоб у відділенні не було браку донорської крові. Постійно поповнювався наш «банк донорів». Вже традиційно протягом року було проведено декілька акцій по збору донорської крові. В акціях брали участь працівники правоохоронних органів, державної податкової служби, студенти та інші рівняни. Протягом року до волонтера, яка курує напрямок «Банк донорів» в нашому фонді зверталося багато людей, рідні яких потрапили в біду і потребували донорської підтримки. В основному це були люди після важких ДТП або операцій. Жодне з таких прохань не залишилось без відгуку завдяки мужнім людям, які готові ділитися частинкою своєї крові заради порятунку незнайомої людини. Щиро дякуємо всім донорам!

   На жаль, як би ми не намагалися забезпечувати важко хворих діток ліками, донорською кров’ю, які б побутові умови не створювали у відділенні, дітям в лікарні важко. Малеча сумує, бо в лікарні треба лежати навіть не тижні, а місяці. В минулому році твердо став на ноги наш проект «Терапія творчістю», реалізація якого стала можливою завдяки підтримці компаній «Рівне ТВМ» (Воля ТВ) та за фінансування з боку Рівненського міського управляння сім’ї, молоді та спорту. Двічі на тиждень, у вівторок та четвер до діток у відділення приходять волонтери і малюють, ліплять, клеять, вирізають. У заняттях приймають участь навіть найменші малята, мами на заняттях на хвильку відволікаються від важких думок і починають посміхатися. А які чудові витвори народжуються на кожному занятті! Фото-звіти з занять по арт-терапії можна побачити на нашому сайті в регулярних новинах про творчі заняття.

   Також традиційно протягом року відбувалися Дні іменинника. З допомогою багатьох небайдужих людей нам вдавалося організовувати свята для діток. Були вистави, подарунки, солодощі, торти, фрукти, соки. Були посмішки і радість. Були хвилини, коли здавалося, що немає ніякої хвороби. Дякуємо всім, хто допомагав нам створювати святкові вечори для малечі. Минулого року в нас було так багато подарунків від різних людей, що в грудні до дітей приходив і Святий Миколай, і Дід Мороз. Подарунки отримали не тільки ті діти, які зараз проходять лікування, а й ті, хто вже знаходиться дома. Також протягом року нам передавали багато пазлів, журналів, настільних ігор, канцтоварів, дисків, одягу та взуття. Пазли та журнали ми постійно передаємо дітям у відділення разом з «Листами від друга». Це новий проект нашого фонду, він ще дуже молодий і лише розпочинається. Суть полягає в тому, що дитині регулярно пише листи незнайомий друг. Такі листи дуже подобаються дітям, кожного листа вони чекають з радістю. Одяг та взуття ми регулярно передавали дітям, їхнім братикам та сестричкам, а також діткам з вадами розвитку нашого міста,  дітям в інтернати, малозабезпеченим сім’ям. Дякуємо всім за підтримку! Ваша допомога дуже потрібна.

   Цього року в нас стартував новий проект під назвою «Лікарняний клоун». Цей проект новий не тільки в Рівному, а й взагалі в Україні. Раз на тиждень до дитини приходить Друг По Радості. Думаю, Ви бачили фільм «Цілитель Адамс»? Якщо ні, тоді подивіться цей фільм, щоб зрозуміти всю суть глибини питання.

   Суть програми в тому, що в дитячий будинок або лікарню до дитини регулярно приходить Друг По Радості – клоун-веселун. З таким другом можна на годину поринути в справжнє дитинство, з клоуном можно забути про крапельницю, такий друг тримає дитину за руку перед операційною, вірний клоун зустрічає дитину, коли та виходить із наркозу. З клоуном завжди добре і весело, і зовсім не страшно, і зовсім не хочеться плакати і сумувати.

   Весною 2012 року програма «Доктор Клоун» стартувала в дитячих будинках і декількох відділеннях дитячої обласної лікарні Рівного. Словами неможливо передати ту радість, з якою діти зустрічають клоунів у своїх палатах. Тисячі дитячих посмішок і дзвінкий сміх в лікарняних стінах – результат роботи клоуна.

   Стало зрозуміло, що таких клоунів потрібно не менше десяти, адже дітей в двох дитячих будинках і багаточисельних відділеннях обласної лікарні дуже багато. І кожен тиждень маленькі пацієнти з нетерпінням чекають цієї зустрічі. В минулому році ми провели першу школу клоунів, результат якої виявився абсолютно неочікуваним. До нас на школу приїхали дівчата з Києва, які після навчання вже виходять до дітей в дитячих онкологічних відділеннях в лікарнях ОХМАДИТ, Національний інститут раку, Національний інститут нейрохірургії.

   Ще одним напрямком роботи нашого фонду минулого року була допомога дітям з неонкологічними діагнозами. У 2012році завдяки пожертвам багатьох небайдужих людей вдалося допомогти чотирьом рівнянам з важкими хворобами.

   Також щиро дякую всім волонтерам нашого фонду. Кожен з них добровільно і безкоштовно виконує свою ділянку роботи. Хтось зустрічає посилки з ліками та подарунками, хтось проводить творчі заняття з дітьми, в когось хист до написання листів, а хтось став адміністратором нашого сайту і регулярно перекладає та розміщує новини про дітей. Постійно шукати донорів чи вилучати кошти зі скриньок – це теж важлива і дуже відповідальна робота. Якби мені сказали, що одна людина протягом декількох днів може долучити до здавання крові 150 донорів, я б не повірила, якби не була знайома з цією людиною особисто! А розважати малечу в лікарні і підбадьорювати батьків – хіба не важлива непомітна робота? Дивовижні фотографії нашого фотографа допомагають побачити обличчя кожної дитини за тисячі кілометрів в інтернеті! Багато дівчат ведуть в соціальних мережах групи окремих дітей, особливо активні групи Назарчика Манайло. Завдяки роботі цих груп хлопчик-сирота забезпечений всім необхідним від ліків до одягу і іграшок. Вести переписку з органами влади, напевно, не найцікавіша частина роботи фонду, але вона теж регулярно виконується. В нас були ситуації, коли волонтери відправляли посилку з результатами аналізів у столицю о третій годині ночі. Людині вранці треба вставати на роботу, але вона з радістю чекає вночі маршрутку, щоб на ранок результати були в Києві. Низький уклін цим людям, які завжди бурчать коли їм дякуєш і не люблять, коли називаєш їх імена.
Ще раз висловлюємо слова щирої подяки всім, хто поруч з нами. Ваша підтримка допомагає нам йти вперед.

   Попереду в нас дуже багато роботи. На наступний рік ми плануємо розширити коло дітей, якими опікується фонд, також маємо на меті проводити обстеження донорів, які здають кров для дітей на всі види гепатитів, сподіваємось продовжувати роботу з залучення до донорства молоді, мріємо розширити проект по лікарняній клоунаді в інші міста України. Поки нездійсненними для нас залишаються мрії відносно священика, який би постійно опікувався відділенням онкогематології та нашим фондом. У мріях також запис відеоролика про дітей, які завершили лікування. Щиро сподіваємось, що до дітей в лікарню будуть приходити не лише волонтери, а й професійні психологи та вчителі. Мрій багато. Та найбільша мрія – не втрачати дітей, які лікуються. Будемо намагатися робити для цього все, що в наших силах. Сподіваємось, що всі ви будете поруч з нами.
Категорія: Новини відділення | Додав: Anton (2013-01-29) | Автор: Мар'яна Рева
Переглядів: 1201
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]