Знайомство з кожною новою дитиною у відділенні, що приховувати, важке. Але все таки вже є вироблений алгоритм дій. Намагаєшся заспокоїти маму, умовити її не плакати. Розповідаєш батькам про можливу допомогу з боку фонду та волонтерів. У загальних рисах розповідаєш дитині про хворобу. Як правило, діти не дуже уважно слухають цю розповідь, на рівні підсвідомості намагаючись відгородити себе від такої інформації.

   Два дні тому все пішло не за планом. Розмова з мамою нового хлопчика не вийшла ,мама весь час плакала. Поговорити з Васею теж не вдалось. Подивилася на хлопця і не змогла почати розмову . Єдине що вдалося - сказати підлітку під крапельницею, що не потрібно дивитися на те, що мама плаче - вона засмучена, але ми-то з ним знаємо, що все буде добре. У відповідь - посмішка на худому обличчі Васі і погляд вже не такий переляканий. Ось і все.

   Сьогодні я взяла себе в руки і знову пішла до них у палату. Мами в палаті не було , а 15-річний Вася по-дорослому слухав, що буде нелегко, що про будь-які нові симптоми потрібно говорити спочатку мамі, а потім лікареві, що хвороба лікується, що потрібно перших 3 - 4 місяці обов'язково полежати в лікарні. Я побачила, що хлопець дійсно хоче розібратися, боїться упустити щось важливе. Через пару хвилин вже розмовляю з мамою, знову сльози. Не можу зрозуміти яких донорів потрібно шукати - яка група крові, на коли, що потрібно - кров або на тромби. Робити нічого, потрібно телефонувати до лікаря, уточнювати у неї деталі. Лікар швидко розставляє все по місцях і додає: «Хлопець хороший, відкритий, але мама дуже розгублена, не може зібратися, плаче». Повертаюся до розмови з мамою, виходимо на коридор, подалі від Васі . Мама дійсно не може взяти себе у руки, постійно повторює : «Чому? За що ? Як жити далі? У мене крім нього нікого немає...». Тільки-тільки заспокоюється , дивиться на фотографію сина і знову починає плакати. Насилу витягую з мами скупу розповідь.

   Вася самостійний, практично дорослий хлопець, навчається в залізничному ліцеї.Навчання хлопцеві дуже подобається, він пишається тим, що вже освоює конкретну професію. Вася любить грати в теніс. Живуть вони з мамою самі, батьки розлучилися, коли хлопцеві виповнився рік. Живуть вони в кімнатці в гуртожитку, мама працює сторожем , а Вася намагається підтримувати маму, заробити хоч якісь гроші - роздає листівки, клеїть оголошення . З родичів у них тільки тітка Васі, яка без чоловіка виховує двох дітей.

   Хвороба як завжди прийшла раптово. Висока температура без симптомів застуди. Два тижні походів по лікарях і Вася вже в онкогематології. У хлопця лейкоз. Все лікується, але потрібні ліки, донори, витратні матеріали, майстерність лікарів. На сьогодні у нас є ліки, є донори, є досвідчені лікарі. Коли ми говоримо «розхідники», як правило у нас перед очима з'являється картинка з шприців або систем за пару гривень. На жаль, іноді це не так. На сьогодні «розхідник» для Васі - це сет для приготування донорського тромбоконцентрату вартістю 2400грн . Нам терміново потрібно запастися тромбоконцентрату на вихідні. Стан Васі важкий, аналізи падають, може початися важка кровотеча і врятувати хлопця буде вкрай важко. Терміново потрібно як мінімум два сети - 4800грн вже на сьогодні. Наскільки це реально? Я не знаю. Знаю тільки, що від 4800 грн сьогодні залежить життя 15-річного хлопця.

Телефон мами 068 04 66 939 Сачук Тамара

Телефон координатора Мар'яна Рева 098 45 26 916

Реквізити для надання допомоги:

БФ " Скарбниця Надії "

ОКПО 37685693

26009336789200

АТ " УкрСиббанк"

МФО 351005