Минулого тижня виїхала на лікування до Італії наша Настуня Небувайло. Батьки прийняли рішення, що дівчинці краще лікуватися за кордоном. Тато Насті зробив усе можливе і неможливе і домігся того, що дівчинка зараз в Італії. Бажаємо Настуні якнайшвидшого одужання і повернення додому з перемогою! Від імені всіх наших волонтерів низько вклоняюся усім, хто допомагав витягнути Настуню з критичного стану. Це і донори безцінної крові, і численні жертводавці з усієї України, і волонтери в столиці, і перш за все лікарі.Про лікарів я хочу написати окремо, тому що їх колосальну роботу не можна виміряти абсолютно нічим. Настуня потрапляє у відділення онкогематології як усі дітки з лейкозом - бліда, млява, з температурою. Перший лікар, яка вела Настю в нашій лікарні - онколог Бокій Дана Тимофіївна. Дівчинка проводить у відділенні два дні і її переводять в реанімацію. Настя вкрай важка, з кровотечею, на межі... Завідуюча відділенням
у відпустці, відділення переповнене, на вулиці страшна спека, діти
важко її переносять, багато з них з температурою і з падінням аналізів. Відділення ділиться на дві частини - Настуня в реанімації і всі інші діти в гематології. Дана Тимофіївна майже не відходить від Насті в реанімації, вдень і вночі сепарує донорів, шукає ліки. Були такі дні, коли лікар виїжджала додому о 2 годині ночі і о 8 ранку вже знову була біля дівчинки. Крім лікуючого лікаря, за дівчинкою постійно спостерігала бригада лікарів і медсестер з реанімації. «Як же інші діти?» - запитаєте ви. Слава Богу, з іншими дітьми наші лікарі теж впоралися. Важко, нервово, вибиваючись з сил, але впоралися. Величезну ділянку роботи взяла на себе інший лікар - Мая Володимирівна Барабаш. Діти у відділенні, прийом в поліклініці, консультації випускників по телефону. Мая Володимирівна всіх лікувала, всіх консультувала, не розділяючи пацієнтів на своїх і чужих.
Після двох просто жахливих тижнів Насті стає трохи краще і її перевозять в реанімобілі в Охмадит. Дорога важка, за чотири години дороги дівчинку «розтрясло» і у неї знову починається кровотеча. Настю привозять в столицю вже у несвідомому стані, але ЖИВОЮ! Далі було 40 днів коми в Охмадиті. Ми не знаємо імен тих лікарів, які не відходили від Насті там, але дякуємо їм від усього серця. Дівчинка вийшла з коми виснажена, з трахеостомою в горлі і повністю сліпа. Настя
ще кілька тижнів пробула в столичній лікарні і повернулася в наше
відділення лікувати грибкове ураження легенів і гепатит С. Після повернення до Рівного дівчинку вела вже завідуюча відділенням онкогематології Любов
Іванівна Краков'ян. Під її керівництвом Настуня боролася з грибком, вчилася говорити, ходити, відновлювала зір. Ще раз висловлюю величезні слова подяки за порятунок Насті усім лікарям і медсестрам, яких знаю і не знаю. Батьки
прийняли рішення продовжувати лікування за кордоном, але переоцінити
ваш величезний внесок у порятунок дівчинки неможливо. Сьогодні я знаходжу тільки одне слово, яким можна охарактеризувати вашу загальну роботу - ВИТЯГНУЛИ! Спасибі вам!
|