Пишу сьогоднішню новину і молюся Господу, щоб ця перемога над хворобою була остаточною. Наш дорогий хлопчик, наш Назарчик Манайло ВДОМА! Поїхати
додому після лікування онкології - це величезна перемога, а поїхати
додому після лікування рецидиву дитині з дитячого будинку - перемога
просто неймовірна. Але все можливо, якщо на те воля Господня. Лікування рецидиву завершене, хлопчик знайшов сім'ю! Рівно два роки тому, 1 квітня 2011 року, нашого Назарія хрестили в реанімаційній палаті. Дев'ятимісячний малюк не міг навіть плакати, тільки стогнав. Ручки-ніжки худенькі, величезний живіт, величезні чорні очиська. Тоді ми навіть не уявляли який довгий і важкий шлях у нас попереду. Основне лікування, хімії, операція, паралельно постійний пошук мами, яка стане найріднішою. Завершили лікування, повернулися в дитячий будинок. А потім - все спочатку. Знову хімії, знову операція, знову пошук мами. Слава Богу, Назарчик все витримав, все пройшов, малечі зробили контрольне КТ, на знімках все чисто. Знайшлася матуся, а разом з нею і тато, і бабусі, і дідусі. Два тижні тому Назарчика забрали додому! Зідзвонюємося
з мамою хлопчика майже щодня, кожного разу вона розповідає який
Назарчик веселий, активний, скільки нових слів навчився говорити. Маленький господар гуляє по сільському двору, вже знає де живе корова, свинки і курочки. За два тижні в рідних стінах малюк поправився на 2 кілограми! Попереду у нас ще багато турбот. Потрібно продовжувати лікування гепатиту В, потрібно поїхати в Петербург на ПЕТ-сканування. Завдяки допомозі тисяч небайдужих людей малюк зараз забезпечений усім необхідним. Спасибі вам за молитви, за допомогу, за підтримку.
|