Дитяча творчість у День знань
Цього року першого вересня в Україні до школи пішли 4,2 мільйони учнів, 416 тисяч із них – перший раз. Але ніхто не веде статистики, скільки діток з тих чи інших причин не змогли піти на шкільний дзвоник. Дітки з онкогематологічного відділення Рівненської обласної дитячої лікарні мріють про звичні речі – швидше одужати, потрапити додому, допомагати батькам, ходити до школи і примножувати там свої знання. Натомість довготривале лікування (для більшості воно триває рік) не дає можливості 1 вересня одягти шкільну форму.

Чи не єдина серед маленьких пацієнтів онкогематології, хто мав змогу почути шкільний дзвінок, була Кукса Настя. Із чорнявими кучерями, прикрашеними квіточкою, вона радо ділилася враженнями про побачене. Діти із захопленням слухали її розповіді.

З метою створити свято у День знань для онкохворих діток, волонтери провели у відділенні творче заняття. Наталка (педагог за фахом) знайшла час, щоб подарувати маленьким пацієнтам святковий настрій у вигляді проведення уроку з творчості.

Токарський Денис розмальовував машинку сипучими фарбами. Мама активно йому допомагала. Автомобіль у нього вийшов різнокольоровий, наче цирковий, але хлопчик впевнений – це міліцейська машина. Головне, аби цей малюнок викликав у нього усмішку та задоволення, щоб хоч під час заняття він забув про хворобу. Його лікування вже добігає свого завершення.

Савсюк Насті на поміч прийшла уся родина – тато, мама і менша сестричка Ліля. Олень вийшов граційний, гарний і дуже сподобався у кінцевому результаті дівчинці! Після Грастиму у неї почали підніматись аналізи, тому настрій у Насті був позитивний.

Струк Вікуся, яка повернулась до лікарні для підняття аналізів, дуже активно розмальовувала малюнок з черепахою. Власноруч створила фон, грамотно підібрала необхідні кольори. Дівчинка дуже просила і наступне заняття провести в аналогічній формі – розмальовуючи сипучими фарбами готові малюнки. Коли ми її запитали, який вибір вона зробить, – поїхати нарешті додому чи лишитись на наступне заняття…Вікуся відповіла, що хоче бути присутньою на занятті. Вона за такий тривалий час свого перебування у лікарні вже дуже звикла до них і зуміла розвинути у собі творчі таланти, приміром виготовлення листівок ручної роботи.

Мама Кукси Насті дивувалась, де поділась її дитина. Вона ось вже 20 хв. чекала її у палаті. А дівчинка так захопилась заняттям, що забула маму попередити, що з іншими дітками та волонтерами перебуває у холі. Самостійно вона створила справжній шедевр – яскравого метелика. Не зважаючи на те, що Настя любить позувати для фотографій, цього разу вона відмовилась, посилаючись на більш важливе завдання – урок з творчості. Кілька слів про її лікування - надіємось, що печінкові проби Насті будуть у нормі, і вона надовго у лікарні не затримається.

Косинська Даринка бігала за руку з мамою повз стіл для малювання. Завжди посміхалась і радо приймала навіть найменші подарунки. Зараз її не впізнати – вона стала схожою на більшість діток з відділення: щічки вже як у хом’ячка. Отже, почалось лікування.

Журик Катруся на даний час перебуває удома.

У відділенні нині багато діток. Більшість з них з цікавістю зазирали за стіл, де юні художники розкривали свої таланти, урізноманітнювали сірі будні. Батьки теж йдуть на контакт, адже бажають бачити радість в очах їхніх діток. Натомість арт-терапія розслабляє дітей від напруженого режиму крапельниць, уколів, здавання аналізів.

Саможертовність батьків вражає. Зокрема, для лікування Сашка Фотенюка необхідно було придбати дорого вартісний віфенд. На допомогу прийшла мама Віки Струк - подарувала два флакони необхідних ліків. Далі була новина про термінову потребу в Грастимі для Насті Савсюк. На наступний день знову ж таки Наталка Струк дарує один флакон ліків, мама Вадима Пителя - два флакони.

Ми шукали новенького хлопчика Діму Тарчевського, проте ніхто його не знав і не бачив. Коли ми зайшли у чергову палату, то мали змогу спостерігати таку картину: з-під ліжка полохливо визирає худенький хлопчик і каже: «Це я, Діма». Йому зараз досить важко у лікарні – незнайомі обличчя, не домашня атмосфера. Але подарункам дуже зрадів і виявив бажання нас ще раз побачити. Тато Діми пройнятий позитивом і надією, оптимістично налаштований на довготривале лікування. Однак, як і більшість сімей онкохворих діток нашого відділення, родина Тарчевських знаходиться у досить плачевному фінансовому становищі… І знову на допомогу відгукнулися батьки маленьких пацієнтів – мама Даринки Косинської подарувала для Діми один флакон дорого вартісного Грастиму.

Шановні школярики і дошкільнята! Навчання – це прихований скарб, це світ знань про людей та їх оточення. Треба навчатися, щоб знати, діяти, жити. Нехай світлим, радісним і плідним буде кожен ваш день, кожен крок. Ростіть здоровими, досягайте високих результатів у навчанні!

А нам, дорослим, треба вчитись людяності, взаємодопомоги і підтримки! Допоможіть діткам вилікуватись і знову піти до школи!

Проект "Терапія творчістю" проходить за фінансової підтримки Рівненського міськвиконкому.

Інна Макарова